Томас Свонн
| Томас Бьорнетт Свонн | ||||
|---|---|---|---|---|
| Thomas Burnett Swann | ||||
| Народився | 12 жовтня 1928 Тампа, Флорида, США | |||
| Помер | 5 травня 1976 (47 років) Вінтер-Гевен, Флорида, США ·рак шкіри | |||
| Громадянство | американське | |||
| Діяльність | поет, прозаїк-романіст, письменник, літературний критик | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | 1958—1976 | |||
| Жанр | фентезі, наукова фантастика, альтернативна історія, поезія | |||
| Magnum opus | День Мінотавра (англ. The Day of the Minotaur) | |||
| | ||||
Томас Бьорнетт Свонн(англ. Thomas Burnett Swann, 12 жовтня 1928 — 5 травня 1976) — американський прозаїк і поет, писав багато своїх творів в жанрі фентезі, а також працював критиком і літературознавцем. Найбільш відомий за своїми фентезійними творами 60-70-х років, дія яких відбувається в міфології Стародавнього світу.
Біографія і творчість[ред. | ред. код]
Томас Свонн народився в місті Тампа (Флорида), в сім'ї банкіра і бізнесмена Томас Бьорнетт Свонн і Маргарет Гейнс. Закінчив Дюкський університет, служив на ВМС США. Після служби викладав англійську літературу і мову в різних коледжах і Атлантичному університеті штату Флорида. В останньому він захистив дисертацію, а після його смерті там введена стипендія його імені.
Перші свої поеми Свонн почав писати ще на початку 50-х років, його перша поема — «Driftwood» була опублікована в «New York: Vantage Press» В 1952 році. Він продовжував писати поеми протягом всього свого життя. Багато з них він пізніше використовував в своїй прозі, деколи по декілька разів в різних творах. А перше опубліковане фентезійне оповідання «Winged Victory» було опубліковане в журналі «Fantastic Universe» в 1958. Перші його твори були здебільшого опубліковані в журналі «Science Fantasy», пізніші публікувались в «The Magazine of Fantasy & Science Fiction». В цей час Свонн викладає в університеті і публікує декілька робіт з літературознавства, зокрема він досліджував творчість таких писльменників як: Гельга Дулітл, Крістіна Россетті, Ернест Доусон, Чарльз Сорлі і Алан Александр Мілн. В середині 60-х він покидає викладацьку діяльність і починає писати активніше. В останні десять років свого життя він написав свої найвідоміші твори.
Майже всі художні твори мають певне відношення до фентезі, і є літературною інтерпретацією міфології Середземномор'я античних і середніх віків. Зокрема він описує міфологічних істот (мінотаврів, дріад, кентаврів) які взаємодіють з людьми, зокрема з реальними історичними фігурами. Також в його творах багато персонажів є поетами, наприклад Сапфо чи Роберт Геррік. Твори Свонна не були надто популярними, але помітними в той час. Його твори тричі номінувались на премію Г'юго, і тричі на Міфопоетичну премію але жодного разу не виграли.
В 1976 році Томас Свонн помер через рак, п'ять його романів і збірка поезії вийшли посмертно. Він був членом Американської поетичної спілки, Гільдії письменників-фантастів Америки і Американської асоціації університетських викладачів.[1]
Бібліографія[ред. | ред. код]
Цикли творів[ред. | ред. код]
Латинська трилогія (англ. The Latium Trilogy)[ред. | ред. код]
Трилогія описує події часів заснування Риму.
- 1977 — роман «Королеви ходять в сутінках» (англ. Queens Walk in the Dusk)
- 1972 — роман «Зелений Фенікс» (англ. Green Phoenix), номінувалась на Міфопоетичну премію, на основі повісті «Love is a Dragonfly» (1962)
- 1976 — роман «Бджолина леді» (англ. Lady of the Bees), на основі повісті «Where is the Bird of Fire?» (1962), яка номінувалась на премію Г'юго за найкраще оповідання.
Трилогія Мінотавр (англ. The Minotaur Trilogy)[ред. | ред. код]
Посвячено крито-міноській культурі.
- 1977 — роман «Грайте срібні дзвони» (англ. Cry Silver Bells)
- 1971 — роман «Ліс вічності» (англ. The Forest of Forever), номінувалась на Міфопоетичну премію
- 1966 — роман «День Мінотавра» (англ. Day of the Minotaur), видавався частинами з назвою «The Blue Monkeys» протягом 1964—1965. Також номінувалось на премію Г'юго за найкращий роман
Романи[ред. | ред. код]
- 1967 — «Зачарований ліс» (англ. The Weirwoods), видавалось в двох частинах в 1965 році.
- 1968 — «Місячний пил» (англ. Moondust)
- 1971 — «Козел без рогів» (англ. The Goat Without Horns), видавалось в двох частинах в 1970 році.
- 1972 — «Вовча зима» (англ. Wolfwinter)
- 1974 — «Як падали могутні» (англ. How Are the Mighty Fallen), номінувалась на Міфопоетичну премію.
- 1975 — «Не-світ» (англ. The Not-World)
- 1976 — «Блукаючий вогник» (англ. Will-O-the-Wisp), видавалось в двох частинах в 1974 році.
- 1976 — «Діаманти Яма» (англ. The Minikins of Yam)
- 1976 — «Змагання шипів» (англ. The Tournament of Thorns)
- 1976 — «Боги очікують» (англ. The Gods Abide)
Інші прозові твори[ред. | ред. код]
- 1958 — оповідання «Winged Victory»
- 1959 — оповідання «Viewpoint»
- 1960 — оповідання «The Dryad-Tree»
- 1960 — оповідання «The Painter»
- 1962 — повість «The Sudden Wings»
- 1963 — повість «The Dolphin and the Deep»
- 1964 — повість «The Murex»
- 1965 — повість «Vashti»
- Дві пов'язані повісті:
- 1966 — повість «The Manor of Roses», номінувалась на премію Г'юго за найкращу коротку повість.
- 1973 — повість «The Stalking Trees»
- 1970 — повість «Bear»
- 1975 — оповідання «The Night of the Unicorn»
- 1978 — оповідання «A Problem of Adjustment»
Поезія[ред. | ред. код]
- 1952 — «Driftwood»
- 1956 — «Wombats and Moondust»
- 1959 — «Lilac Parasols»
- 1961 — «I like bears»
- 1964 — «Alas, in Lilliput»
- 1977 — «Poems», опубліковано посмертно.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.stevensaylor.com/ThomasBurnettSwann/OddsEnds.html [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] THOMAS BURNETT SWANN: ODDS & ENDS…
Посилання[ред. | ред. код]
- Томас Бьорнетт Свонн [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.] на Internet Speculative Fiction Database. (англ.)
- Томас Бьорнетт Свонн [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.] на сайті Лабораторія фантастики. (рос.)
- Thomas Burnett Swann [Архівовано 24 січня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Ілюстрована Бібліографія [Архівовано 5 грудня 2015 у Wayback Machine.] Томаса Бьорнетта Свонна. (англ.)
- Томас Бьорнетт Свонн в «Енциклопедії наукової фантастики» за редакцією Пітера Нікколза, Джона Клюта та Дейва Ленґфорда [Архівовано 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
|
