Токсичність бета-блокаторів

Токсичність бета-блокаторів
20% жирова емулсія може бути застосована при отруєнні бета-блокаторами
20% жирова емулсія може бути застосована при отруєнні бета-блокаторами
20% жирова емулсія може бути застосована при отруєнні бета-блокаторами
Інші назвиОтрууєння бета-блокаторами, передозування бета-блокаторів
СпеціальністьМедицина невідкладних станів
СимптомиУповільнений пульс, низький кров'яний тиск[1]
УскладненняНерегулярне серцебиття, низький рівень цукру в крові[1]
ПочатокВпродовж 2 годин[2]
ПричиниЗабагато бета-блокаторів випадково чи навмисно[2]
Диференціальна діагностика[en]Токсичність блокаторів кальцієвих каналів, гострий коронарний синдром, гіперкаліємія[1]
ЛікуванняАктивоване вугілля, промивання всього кишечника, внутрішньовенні рідини, бікарбонат натрію, глюкагон, висока доза інсуліну, вазопресори, ліпідна емульсія, ECMO[1]
Препаративазоконстрикторd, whole bowel irrigationd, внутрішньовенне заміщення рідиниd, activated charcoald, glucagond, Інсулін, екстракорпоральна мембранна оксигенація, Ліпідна емульсія і гідрокарбонат натрію Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрогнозиВисокий ризик смерті[3]
ЧастотаВідносно рідко[1]
Класифікація та зовнішні ресурси

Токсичність бета-блокаторів — це випадкове або навмисне приймання занадто великої кількості ліків, відомих як бета-блокатори.[2] Це часто спричиняє повільне серцебиття та низький артеріальний тиск.[1] Деякі бета-блокатори також можуть викликати нерегулярне серцебиття або низький рівень цукру в крові.[1] Симптоми зазвичай виникають у перші дві години, але з деякими формами ліків можуть початися лише через 20 годин.[2] Людина проходить медичне обстеження, якщо у неї немає симптомів через 6 годин після приймання препарату негайного вивільнення.[4]

Бета-блокатори включають метопролол, бісопролол, карведилол, пропранолол і соталол.[1] Зміни на ЕКГ можуть включати подовження PR і широкий QRS.[1] Вимірювання рівня бета-блокаторів у крові не є корисним.[1] Інші стани, які можуть проявлятися подібним чином, включають токсичність блокаторів кальцієвих каналів, гострий коронарний синдром і високий рівень калію.[1]

Лікування може включати зусилля, спрямовані на зменшення всмоктування ліків, включаючи: активоване вугілля, що приймається всередину, якщо його дають незабаром після прийому, або зрошення всього кишечника, якщо використовується формула пролонгованого вивільнення.[1] Не рекомендується намагатися викликати блювоту.[1] Ліки для лікування токсичних ефектів включають: внутрішньовенні рідини, бікарбонат натрію, глюкагон, високі дози інсуліну, вазопресори та ліпідну емульсію.[1] Екстракорпоральна мембранна оксигенація та електрична стимуляція також можуть бути варіантами.[1] Деякі бета-блокатори можуть бути видалені за допомогою діалізу.[1]

Токсичність бета-блокаторів зустрічається відносно рідко.[1] Поряд з блокаторами кальцієвих каналів і дигоксином бета-блокатори мають один з найвищих показників смертності при передозуванні.[3] Ці ліки вперше стали доступними в 1960-1970-х роках.[2][4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Palatnick, Wesley (September 2020). Calcium-Channel Blocker, Beta Blocker, and Digoxin Toxicity Management Strategies. www.ebmedicine.net (англ.). Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 27 грудня 2020.
  2. ↑ а б в г д Khalid, MM; Galuska, MA; Hamilton, RJ (January 2020). Beta-Blocker Toxicity. StatPearls. PMID 28846217.
  3. ↑ а б Marx, John A. Marx (2014). Cardiovascular Drugs. Rosen's emergency medicine: concepts and clinical practice (вид. 8th). Philadelphia, PA: Elsevier/Saunders. с. Chapter 152. ISBN 1455706051.
  4. ↑ а б Wall, Ron (2017). Rosen's Emergency Medicine: Concepts and Clinical Practice (вид. 9). Elsevier. с. 1881. ISBN 978-0323354790.
Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Токсичність_бета-блокаторів&oldid=44504302