Ткаченко Валерій Вікторович

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (липень 2018)

Валерій Вікторович Ткаченко (10 лютого 1957(19570210), м. Ананьїв, Одеська область — †2 лютого 1999) — український поет, автор виконавець, учасник першого Всеукраїнського фестивалю «Червона Рута», неодноразовий лауреат та переможець (1990) Всеукраїнського фестивалю «Оберіг», лауреат літературної премії імені Є. Багрицького (Одеська область).

Життєпис[ред. | ред. код]

Валерій Вікторович Ткаченко народився 10 лютого 1957 року в Ананьєві, на 2-й дільниці. Там же закінчив школу. Мама — Віра Степанівна, в той час працювала вчителем початкових класів. Батько — Віктор Опанасович, мав дві освіти — культосвітучилище і морехідне училище. Завдяки батькові, Валерій вже з п'яти років брав гармошку в руки і до семи років непогано на ній грав. Саме батько був творчим стрижнем в сім'ї і саме він прищепив дітям інтерес і любов до творчості. В дитинстві Валера постійно римував слова, складав маленькі куплети. Вже тоді стало помітно, що у нього гарне почуття гумору. Любив він також малювати сатиричні та гумористичні картинки. Виявляв себе Валерій і як… «режисер». Як згадує його сестра Тетяна — він розмальовував рулони зі шпалерами і потім показував ці своєрідні «фільми» своїм домашнім. Купував та збирав діафільми. Десь о 8-му класі Валера навчився грати на гітарі. Грав у складі шкільного ансамблю, як їх називали тоді — ВІА. Тоді ж почав складати свої перші пісні.

У 1979 році В. Ткаченко закінчив Вінницький педінститут. Там відвідував літературну студію. Після закінчення інституту повернувся в Ананьїв. Працював методистом в районному відділі народної освіти, потім вчителем історії в школі № 1. У 1989 році зайняв призове місце на обласному огляді-конкурсі самодіяльних композиторів, присвяченому 70-річчю ВЛКСМ. Потім пройшов відбір та брав участь у першому, легендарному фестивалі «Червона Рута» 1989 року в Чернівцях. Став лауреатом літературної премії імені Є. Багрицького (Одеська область). Декілька разів брав участь у Всеукраїнському фестивалі «Оберіг» (м. Луцьк) та став його переможцем у 1990 році, отримавши головну нагороду — Велику Берегиню.

Помер В. В. Ткаченко 2 лютого 1999 року, після тривалої хвороби. За своє коротке та яскраве життя В. Ткаченко написав понад 300 віршів та пісень. Був двомовним поетом - однаково майстерно писав вірші та пісні українською та російською мовами. В побуті та викладаючи історію в школі принципово розмовляв українською. Найбільше творів В. Ткаченко присвятив рідному краю та рідному Ананьєву, трагічним подіям радянського минулого, українському козацтву. Одна з пісень поета — «Камышиные рощи» назавжди стала неофіційним гімном міста, яке він обожнював. Мріяв поет і про європейське майбутнє України:

Реквієм

Нарешті збагнув, нарешті второпав.

Все буде чудово — приснилось мені.

І буде свобода і буде Європа

Та тільки мене вже не буде, о, ні.

Багато у творчому багажі В. Ткаченка ліричних віршів в яких він оспівує любов до Батьківщини, матері, жінки, розмірковує про вічні цінності:

Роздуми над сонетом Шекспіра № 66

Під маскою добра зло торжествує,

Радіє тупість, думку забива.

Талант ніхто не бачить і не чує,

Бездарність сіра, вічно ти жива.

Кожен рік друзі та прихильники таланту вшановують пам'ять свого талановитого земляка. У 2011 році в Ананьєві вперше був проведений меморіальний літературно-музичний фестиваль пам'яті поета. Стараннями друзів у 2011 році був зацифрований та виданий диск «Сумно, солодко, тривожно…» із записами пісень Валерія Ткаченка в авторському виконанні. Відео виступу В. Ткаченка на фестивалі «Оберіг». Луцьк, 1990 рік

Джерела[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (липень 2018)

Посилання[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (липень 2018)