Тибетський автономний район

**Межує з:** сусідні адмінодиниці
Тибетський; автономний район
тиб. བོད་རང་སྐྱོང་ལྗོངས་; кит. 西藏自治区;
Адміністративний центр	Лхаса
Найбільше місто	Лхаса
Країна	КНР
	Качин ?
Округів	7
Офіційна мова	Тибетська, Китайська
Населення
- повне	3 002 166 (33 місце)
- густота	2,55 чол./км²
Етнікон	тибетці
- повна	1,178 млн км²
Висота
- максимальна	8848,86 м; (Джомолунгма)
Часовий пояс	UTC+8
ВВП	21,15 млрд юанів
Дата заснування	1965
Губернатор	Джампа Пунцог
Секретар КПК	Ян Чуаньтан
Вебсайт	xizang.gov.cn
ISO 3166-2	CN-54
	Автономний регіон Тибет на мапі Китаю
	Автономний регіон Тибет на мапі Китаю
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Тибетський автономний район

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тибет (значення).

Тибетський автономний район — автономний район на південному заході КНР.

В КНР іноді називається просто Сіцзан («Тибет»), хоча історично держава Тибет займала більшу територію. Адміністративний центр і найбільше місто — Лхаса. Населення 3 002 166 осіб (33-е місце серед провінцій; дані 2010 р.). Тибетський автономний район межує з китайськими провінціями Юньнань, Цинхай, Сичуань, Сіньцзян-Уйгурським автономним районом, державами Індією, Непалом, Бутаном.

Географія Тибету[ред. | ред. код]

Тибетський автономний район (Сіцзан) займає площу 1 178 441 км² (3-е місце серед адміністративно-територіальних утворень КНР) і розташований на Тибетському нагір'ї, в самому високогірному регіоні Землі. На півдні ТАР знаходяться схили Гімалаїв, а на кордоні з Непалом — гора Еверест. Середній рівень над рівнем моря 4-4,5 тис. м.

У Тибеті знаходяться витоки річок Брахмапутра, Інд і Сатледж. Є багато озер, частина з яких — солоні.

Населення[ред. | ред. код]

Населення: 2 млн тибетців і 73 тис. китайців хань (1988). Релігія: ламаїзм (Ваджраяна — форма буддизму).

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Сіцзан поділяється на 7 округ, 6 з яких є міськими:

Карта	Українська назва	Китайська назва	Піньінь
Міські округи
	Лхаса	拉萨市	Lāsà Shì
	Нагчу	那曲市	Nàqū Shì
	Ньїнгчі	林芝市	Línzhī Shì
	Чамдо	昌都市	Chāngdū Shì
	Шаньнань	山南市	Shānnán Shì
	Шигацзе	日喀则市	Rìkāzé Shì
Область
	Нгарі	阿里地区	Ālǐ Dìqū

Політика Тибету[ред. | ред. код]

Тибет — т. зв. «автономний район» Китаю з власним Народним урядом і Народним конгресом. Контролюючою силою залишається Комуністична партія Китаю, представлена Першим секретарем Ву Цзінхуа з 1985. Вважається, що район знаходиться під колоніальним правлінням.

Господарство[ред. | ред. код]

Виробляється: вовна, сіль, мускат, трави, хутро, продукти тваринництва, хімікати, сільськогосподарські машини. Видобувається: золото, пірит, лазурит, ртуть.

Основною домашньою твариною є як.

Історія[ред. | ред. код]

Тибет був незалежною державою з 5 століття.

Під номінальне правління Китаю перейшов близько 1700.

Незалежність Тибету була отримана після революції 1912.

Китай відновив своє правління в 1951, коли історичний правитель і релігійний лідер Далай-лама був вигнаний з країни, а монахи, що становлять 25 % населення, також були вигнані зі своїх монастирів. Між 1951-59 китайська Народна армія контролювала Тибет, хоча Далай-лама повернувся як номінальний духовний лідер і тимчасовий глава держави.

В 1959 тибетське повстання почалося в прилягаючих до Лхаса районах, його підтримав Тибетський місцевий уряд. Повстання було придушене армією, Далай-лама і 9 тис. чоловік виїхали в Індію. Китайці розпустили місцевий уряд, заборонили ведення спільного господарства, стали придушувати ламаїзм.

У 1965 Тибет став автономним районом Китаю, однак продовжуються виступи проти китайського правління, економіка занепадає.

Нові сутички між тибетським населенням та китайською владою почалися 10 березня 2008. У ході бойових дій загони китайської армії залишили вбитими близько 100 людей, переважно — тибетців. Більшість провідних країн світу засудили жорстокість центральної (пекінської) влади стосовно своїх «окупованих територій» напередодні проведення чергових Олімпійських ігор у Пекіні (літо 2008).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Тибетський автономний район // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.