Тернопільський порцеляновий завод

Тернопільський порцеляновий завод
Тип товариство з обмеженою відповідальністю
Засновано 1964
Закриття (ліквідація) 2006
Штаб-квартира  Україна, 46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 22
Код ЄДРПОУ 00310441

Тернопільський порцеляновий завод — підприємство порцеляно-фаянсової промисловості, розташоване в місті Тернопіль Тернопільської області.

Історія[ред. | ред. код]

Заснований у 1964 році, він спеціалізувався на випуску чайних і кавових сервізів, кухонних, столових наборів та сувенірної продукції.[1], [2] Крім стандартної продукції на заводі виготовляли й ексклюзивну, в основному виставкову. Перша виставка, на якій представили наш завод, відбулася в Львівському музеї етнографії. Там представили вазу з ликом Леніна. Вона досі зберігається в етнографічному музеї у Львові.[1]

Стояв у витоків заводу і організовував виробництво Дмитро Павлусик. Першим художником заводу був Петро Тарасенко, його прості, наближені до геометричних форми, на думку багатьох художників-фарфористів, були одні з найкращих: наприклад, сервіз «Ранок». Віктор Колісник і Євген Овчарик мали на заводі свою майстерню. Зокрема, художник-декоративіст Віктор Колісник був ще й десантником. Він декорував посуд квітами, птахами, оформлював багато закладів масового користування, у садочках було багато його тарелей. Роботи Колісника брали як подарунки від влади області, позаяк були високого ґатунку. У Марії Терещук було багато гарних народних мотивів з гуцульським весіллям – приміром, суповий набір. Вихованець Одеської школи, який вчився у знаного художника Михайла Жука, Віталій Горолюк був відомим своїм художнім розписом, який дуже відрізнявся від основних.

За словами Світлани Вольської, спочатку тернопільська порцеляна була білою, відтак у зв’язку з тотальною економією, стала сіруватою. Аби прикрасити цю сірість, художники придумували суцільні узори.[1]

У жовтні 2006 року він припинив роботу, а працівників відправили в вимушені відпустки за власний рахунок.

Проблеми у підприємства почалися ще в 2000 році. З 1500 працівників свої робочі місця зберегли лише близько 360, переважно пенсіонери. У 2007 році завод було закрито без попередження працівників.[3]

Від 2014 року житель Слов'янська Богдан Петрів намагається у Тернополі взятися за відродження фарфорового заводу.[4][5]

У 2018 році відбулася виставка Тернопільської порцеляни зібраної мешканцями міста, за інціціативи історика, краєзнавця Сергія Ткачова.[6][7]

Діяв музей порцеляни, колекцію якого було розкрадено.[1]

Серед іншого на заводі виготовляли сувенірну продукцію для подарунку Президенту Казахстану Нурсултану Назарбаєву.[1]

Керівництво[ред. | ред. код]

  • Обуховський Володимир
  • Павлов Борис Іванович

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Осколки тернопільського фарфору. https://poglyad.te.ua/. Погляд. 15 березня 2018. Процитовано 11 травня 2019.
  2. ↑ Тимошик М. М., Вольська С. О. Тернопільський фарфоровий завод : історія, типологія, художні особливості: монографія / М. М. Тимошик, С. О. Вольська. Івано-Франківськ : Фоліант, 2022. 256 с.
  3. ↑ Тернопольский фарфоровый закрыли без предупреждения. https://delo.ua/. ДІло. 1 січня 2007. Процитовано 11 травня 2019.
  4. ↑ Біженці зі Слов'янська готові відродити Тернопільський фарфоровий завод. https://te.20minut.ua/. 20 хвилин. 14 липня 2014. Процитовано 11 травня 2019.
  5. ↑ У Тернополі хочуть відновити два закинутих заводи. https://ternopil.te.ua/. Файне місто. 26 січня 2016. Процитовано 11 травня 2019.
  6. ↑ У Тернополі збирають посуд з фарфорового заводу, який не працює уже 11 років. https://www.ternopoliany.te.ua/. Тернополяни. 8 лютого 2018. Процитовано 11 травня 2019.
  7. ↑ Тернополяни показали свій посуд з історією. http://teren.in.ua/. Терен. 19 лютого 2018. Процитовано 11 травня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тернопільський_порцеляновий_завод&oldid=37280521