Терниченко Аристарх Григорович
| Аристарх Григорович Терниченко | |
|---|---|
 Аристарх Терниченко, 1927 рік | |
| Народився | 15 квітня 1886 Охтирка, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1 лютого 1927[1] (40 років) Київ, Українська СРР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна | Російська імперія, СРСР |
| Діяльність | агроном, політик, економіст |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут (1916) |
| Галузь | агрономія |
| Посада | Член Всеросійської ради[d] |
Ариста́рх Григо́рович Терниче́нко (15 квітня 1886, Охтирка, Харківська губернія — 1 лютого 1927, Київ) — український агроном, економіст і громадський діяч. Брат актора і режисера Тихона Терниченка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1886 року в місті Охтирці (тепер Сумської області України).
1916 року закінчив сільськогосподарське відділення Київського політехнічного інституту імператора Олександра II. Ще бувши студентом, почав видавати перший український сільськогосподарський часопис «Рілля» (був його редактором і автором більшості статей); працював у тижневику «Село» (1909-1911), видавав сільськогосподарські брошури, плакати і «Календар-Народник». 1913 року навколо «Ріллі», з метою популяризувати сільськогосподарські знання серед українського селянства, під керівництвом Терниченка утворилося товариство «Український агроном».
У добу УНР працював у державних установах, призначався міністром землеробства. Згодом на адміністративних посадах в земських установах, був головою Київської філії сільськогосподарських наук, Комітету України й редактор його органу «Агроном» (1923-1926), також журналу «Трудове господарство» (1920) і «Село» (1922). З 1922 року — доцент, з 1923 — професор Ветеринарнозоотехнічного і сільськогосподарського інститутів у Києві.
Помер 1927 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2).
-
Могила Аристарха Терниченка
Родина[ред. | ред. код]
22 липня 1918 року в Києві одружився з Оленою Іванівною Санковською, 12 квітня 1919 року в них народився син Костянтин.
Праці[ред. | ред. код]
Автор праць з різних ділянок агрономічної науки, підручників і численних статей:
- «Курс скотарства» (1918);
- «Курс хліборобства», частини 1-3 (1918-1922);
- «Природні сіножаті, їх поліпшення і культура на Україні» (1923).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
Джерела[ред. | ред. код]
- Вергунов В. А., Білоцерківська А. С. Терниченко Аристарх Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 66. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.219.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
- Видатні співвітчизники. Охтирська районна рада
- Луцкевич М. А. Г. Терниченко, як громадянин-кооператор : [некролог] // Нова громада : журнал. — Харків, 1927. — Кн. 6. — 31 березня. — С. 28.
