Теребовлянський повіт (ЗУНР)

Теребовлянський повіт
Powiat trembowelski
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща Польща
Воєводство Тернопільське
Адміністративний центр Теребовля
Населення: 84 300
Площа: 789
Густота: 107


TERYT: Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 2
місько-сільські
сільські 8
Адміністрація
Мапа

Теребовлянський повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини, ЗУНР, Тернопільського воєводства, СРСР. Територія Теребовлянського району (крім західної частини, що тоді належала Підгаєцькому повіту).

Адміністративний центр — місто Теребовля, населення якого становило близько 8 000 мешканців.

У складі Королівства Галичини та Володимирії[ред. | ред. код]

Утворений у 1854 р.

ЗУНР[ред. | ред. код]

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був адвокат д-р Антін Заплітний, його змінив адвокат д-р Дмитро Юркевич. Міським комісаром (бургомістром) обрали Івана Хрущевського, а головою Повітової УНРади — о. Степана Мохнацького, пароха та декана в Теребовлі. Делегатом до УНРади був о. Платон Карпінський, парох Острівця.[1]

Географія[ред. | ред. код]

Територія становила 697 км². Населення — 85 067 осіб.

Теребовлянський повіт розташовувався у центральній та південній частині воєводства. Межував з повітами Тарнопольського воєводства: Тарнопольським на півночі, Підгаєцьким на заході, Бучацьким на південному заході, Чортківським на півдні, Копичинецьким і Скалатським на сході.

У складі Тернопільського воєводства[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

15 червня 1934 р. передані до Теребовлянського повіту село Сороцьке зі Скалатського[2] і село Сущин з Тернопільського[3], села Мшанець, Великий Говилів, Малий Говилів, Вітосівка і Софіївка з Копичинецького повіту[4]. натомість село Скомороше передане з Теребовлянського повіту до Чортківського[5].

У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Теребовлянського у воєводстві Тернопільському на сільські ґміни»[6], 1 серпня 1934 року в Теребовлянському повіті утворили об'єднані сільські ґміни.

Міста (міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. м. Трембовля (Теребовля)
  2. містечко Будзанів — місто з 1934 р.

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Кількість:

  • 1920—1934 рр. — 42,
  • 1934 р. — 48,
  • 1934—1939 рр. — 8
Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Дарахув Винявка, ДарахівНова БрикуляНовий Тичин, Панталиха, Слобідка СтрусівськаСтара БрикуляТютьків 8
2 Ґміна Ілавче ГлещаваІлавче, Сороцько (Сороцьке) (з 15.06.1934) 3
3 Ґміна Лошнюв Боричувка (Боричівка)КровинкаЛошнюв (Лошнів), Сущин (з 15.06.1934) 4
4 Ґміна Могєльніца Вєжбовєц (Вербівці), Ласковце (Ласківці)Могєльніца (Могильниця)Романувка (Романівка) 4
5 Ґміна Мшанєц Вітосювка (Вітосівка) (з 15.06.1934), Говілув Вельки (Великий Говилів) (з 15.06.1934), Кобиловлоки (Кобиловолоки), Мшанєц (Мшанець) (з 15.06.1934), Говілув Мали (Малий Говилів) (з 15.06.1934), Зофіювка (Софіївка) (з 15.06.1934) 6
6 Ґміна Струсув Бернардувка (Бернадівка)Варваринце (Варваринці)Заздросць (Заздрість)Зубув (Зубів), Налуже (Налужжя)Руздвяни (Різдвяни)Струсув (Струсів) 7
7 Ґміна Трембовля Волиця, ГумниськаЗалав'єЗасціноче (Застіноче), Іванувка (Іванівка)Малув (Малів)Островчик (Острівець)ПлебанівкаПодгожани (Підгора)Подгайчики (Підгайчики)Семенув (Семенів) 11
8 Ґміна Янув Деренювка (Деренівка)Долге (Довге)МлиниськаСлобудка Яновська (Слобідка Янівська), Янув (Янів) 5
передано до Чортківського повіту Скомороше (до 15.06.1934) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення[ред. | ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 39 % населення повіту[7].

Згідно з переписом населення 1931 року в Теребовлянському повіті проживало 84 321 мешканець. Польський уряд подав спростовані сучасниками[8] цифри визнання рідною мовою:

У 1939 році в повіті проживало 89 130 мешканців (48 735 поляківв — 54,68 %, 35 340 українців — 39,64 %, 5 055 євреїв — 5,67 %)[9].

Радянський період[ред. | ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[10].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Теребовлянський, Буданівський і Струсівський райони.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  2. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów skałackiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów tarnopolskiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów kopyczynieckiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 443. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów trembowelskiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu trembowelskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 березня 2017.
  8. В. Кубійович. Національні відносини в Галичині в світлі перепису з 9.12.1931 р. Вісник, кн. 3. Львів, 1936
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 88-89.
  10. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]