Теорія Штрауса — Гоува

Частина серії
Основні покоління Західного світу
Графік основних демографічних груп з кінця ХІХ ст. із приблизними датами та віком


Теорія поколінь Штрауса — Гоува — поколіннєва теорія, розроблена Нілом Гоувом[en] (варіанти написання прізвища — Гав, Хоув) та Вільямом Штраусом[en], яка описує цикли поколінь, що повторюються в історії США. Штраус і Гоув вперше заговорили про теорію в 1991 році, коли вийшла їх спільна книга «Покоління»(«Generations»), яка переказує історію США як серію біографій різних поколінь, починаючи з 1584 року. У 1997 році світ побачила книга «Четверте перетворення» («The Fourth Turning»), у якій автори розвивають теорію і пишуть про чотиричастинні поколіннєві цикли і моделі поведінки, що повторюються, в історії США.

Теорія поколінь описує історію США, включаючи 13 колоній. Власне ця географічна область і була найкраще всього вивчена, однак Штраус і Гоув також вивчили поколіннєві тренди в інших країнах і з'ясували схожі цикли в деяких розвинутих країнах.

Не дивлячись на те, що праці авторів одержали широке поширення і визнання, в академічних колах теорію зустріли по-різному: одні захоплювалися «зухвалим і оригінальним твердженням», інші — критикували теорію поколінь. Останні звертали увагу на недолік точних емпіричних даних, а також звинувачували авторів в тому, що вони прикрасили справжні відмінності між поколіннями.

Історія[ред. | ред. код]

Вільям Штраус та Ніл Гоув співпрацювали з кінця 1980-х років, коли вони почали роботу над книгою «Покоління», яка розглядає історію США як послідовність поколінчастих біографій. До цього обоє автори писали про покоління: Штраус — про покоління бебі-бума і солдатів В'єтнамської війни, а Гоув — про Найбільше покоління і федеральні програми субсидій. Інтерес дослідників до поколінь як до ширшої теми виник після їх зустрічі у Вашингтоні і обговорення зв'язків між їх попередніми роботами.

Їх цікавило, чому бебі-бумери і представники великого покоління по-різному дивляться на світ і який саме досвід вплинув на їх світогляд. Їх також хвилювало питання, чи існували покоління, які поводилися так само, і їх дослідження показало, що насправді існують історичні аналогії між минулими і сьогоднішніми поколіннями. У результаті обидва автори виявили модель поведінки чотирьох типів поколінь, що повторюється, в англо-американській історії, кожному з яких властивий особливий збірний образ і відповідний цикл чотирьох різних типів епохи, кожен з властивим йому настроєм. Основи цієї теорії були викладені в книзі «Покоління» (1991). Детальний аналіз теорії поколінь і термінологію Штраус і Гоув запропонували в книзі 1997 року «Четверте перетворення»

«Покоління» допомогли популяризувати ідею про те, що люди певної вікової групи схильні розділяти особливий набір переконань, стосунків, цінностей і моделей поведінки, оскільки вони росли в однакових історичних умовах. В середині 1990-х років Штраус і Гоув почали отримувати запити від організацій, які бажали знати, як розуміння поколіннєвих особливостей могло б вирішити їх стратегічні проблеми. Дослідники були визнані піонерами в цій області і часто виступали на конференціях і заходах, а також відкрили консалтингову компанію LifeCourse Associates.

Роботи[ред. | ред. код]

Перша книга Штрауса і Гоува «Покоління» (1997) розповідає про історію США як про зміну англо-американських поколіннєвих біографій, починаючи з 1584 року і закінчуючи сучасністю, і виявляє поколіннєвий цикл, що повторюється в історії країни. Автори розпізнають модель чотирьох фаз, що повторюються, типів поколінь і циклів духовного Пробудження і Криз світського суспільства з моменту створення колоній до теперішнього часу.

У 1993 році вийшла друга книга авторів «Тринадцяте покоління» (13th Gen: Abort, Retry, Ignore, Fail), присвячена вивченню покоління X — покоління людей, що народилися між 1961 і 1981 рр. (це покоління в США називають тринадцятим, оскільки воно стало тринадцятим по рахунку з моменту появи американської нації). Книга показує, як історичні події і зміни — представники цього покоління були дітьми під час так званої революції свідомості — сформували їх прагматизм.

У 1997 Штраус і Гоув опублікували «Четверте перетворення: американське пророцтво» (The Fourth Turning: An American Prophecy), в якому детальніше розглядалися ідеї, висловлені в «Поколіннях». Автори почали використовувати барвистіші назви для поколіннєвих архетипів, наприклад, Громадяни стали Героями, Пристосованці — Художниками, а також стали називати поколіннєві цикли перетвореннями. Заголовок, що посилає до першої книги, означає кризовий період, який, на думку дослідників, повинен був початися після зміни тисячоліть.

У 2000 році автори опублікували роботу «Сходження покоління Міленіуму: наступне Велике покоління» (Millennials Rising: The Next Great Generation). У ній досліджується характер покоління, яке на той момент досягало повноліття і старші представники якого закінчували середню школу в 2000 році. Штраус і Гоув показують, як сьогоднішні підлітки і молодь переглядають поняття молодості: на зміну песимізму і відчуженості їх батьків приходять оптимізм і активна життєва позиція. Дослідники відмічають, що покоління Міленіуму пред'являє високі вимоги до світу; його представники менш жорстокі, вульгарні і сексуально заклопотані, ніж та підліткова культура, яку дорослі створюють для них. Протягом наступного десятиліття вони змінять розуміння молодості. Згідно з авторами, покоління Міленіуму може стати новим Великим поколінням.

Покоління[ред. | ред. код]

Штраус і Гоув визначають покоління як сукупність усіх людей, народжених в проміжок часу, що становить приблизно 20 років, або одну фазу життя: дитинство, молодість, середній вік і старість. Покоління можна ідентифікувати, якщо воно відповідає трьом критеріям. По-перше, представники одного покоління поділяють одну історичну епоху: вони стикаються з однаковими ключовими історичними подіями і соціальними віяннями, перебуваючи на тих же життєвих фазах. По-друге, вони поділяють певні загальні переконання і моделі поведінки. По-третє, знаючи про досвід і особливості, які вони поділяють зі своїми ровесниками, представники одного покоління також поділятимуть і почуття приналежності до цього покоління.

Штраус і Гоув стверджують, що вони виробили своє визначення покоління на основі праць різних авторів і мислителів: від древніх письменників, як Полібій і Ібн Хальдун, до відносно сучасних соціальних теоретиків, як Хосе Ортега-і-Гассет, Карл Маннгайм, Джон Стюарт Мілль, Еміль Літтре, Огюст Конт і Франсуа Мантре.

Поколіннєві перетворення і архетипи[ред. | ред. код]

Перетворення[ред. | ред. код]

Працюючи над «Поколіннями» Штраус і Гоув виявили деяку модель в розвитку поколінь, на яку впливали історичні події, що відносяться безпосередньо до поколінь. Автори назвали цю модель перетвореннями (чи періодами). У «Поколіннях» і детальніше в «Четвертому перетворенні» вони виявляють чотирищаблевий цикл соціальних і надбудованих ер (перетворень).

Підйом[ред. | ред. код]

Згідно з Штраусом і Гоувом, перше перетворення — Підйом. Це пост-кризовий період, коли інститути сильні, а індивідуалізм слабкий. Суспільство впевнене в тому, чого воно хоче досягнути спільно, проте люди, не включені в цей рух, часто страждають від необхідності дотримуватися правил, які загальні для усіх[1].

На думку авторів, самий недавній Підйом спостерігався в США початком Другої світової війни і завершився вбивством Джона Кенеді 22 листопада 1963 року[2].

Пробудження[ред. | ред. код]

Згідно з теорією, друге перетворення — Пробудження. Це період, коли інститути піддаються нападкам в ім'я особистої і духовної автономії. Як тільки суспільство досягає піку свого розвитку, людей несподівано починає стомлювати дисципліна, і вони хочуть повернути собі індивідуальність. Молоді активісти дивляться на період Підйому як на епоху культурної і духовної бідності[3].

Штраус і Гоув вважають, що недавнім Пробудженням стала «революція свідомості», яка охоплює період з середини 1960-х (університетські і міські протести) до переобрання Рональда Рейгана[4].

Спад[ред. | ред. код]

Згідно з Штраусом і Гоувом, третє перетворення — Спад. Настрій цього періоду багато в чому протилежний Підйому: інститути слабкі та позбавлені довіри, тоді як індивідуалізм процвітає. Підйоми йдуть за Кризами, тому суспільство жадає об'єднуватися і будувати. Спади приходять на зміну Пробудженням, ось чому суспільство роз'єднане і хоче насолоджуватися життям[5]. Автори зазначають, що останній Спад відповідав періоду економічного буму в США і тривав з середини 1980-х до кінця 2000-х.

Криза[ред. | ред. код]

На думку дослідників, четверте перетворення — Криза. Це період, коли інституціональні структури зруйновані та створені знову для виживання нації. Цивільна влада опам'ятовується, культура змінює напрям і слугує потребам суспільства, а люди поступово починають усвідомлювати себе членами певної більшої групи[6]. У США остання Криза почалася з біржового краху 1929 року і завершилася кінцем Другої світової війни. Найбільше покоління, народжене у 1901—1924 рр., в цей період досягло повноліття. Їх упевненість, оптимізм і прагнення до єднання стали втіленням духу цієї епохи[7]. Згідно з авторами, покоління Y багато в чому схоже на молодь Найбільшого покоління. Особливо це стосується таких рис, як збільшення залученості в цивільну активність, поліпшення поведінки і колективна упевненість[8].

Цикл[ред. | ред. код]

Кожен період триває 20—22 роки. 4 періоди складають повний цикл, що триває приблизно 80—90 років[9], який автори називають saeculum, що в переведенні з латині означає «довге життя людини» і «природне століття»[10].

Зміна поколінь приводить в рух цикл перетворень і визначає його періодичність. Як тільки кожне покоління вступає в наступну життєву фазу (і нову соціальну роль), фундаментально міняються настрій і поведінка, даючи можливість новому поколінню виявити себе. Отже, існує залежність між історичними подіями і типами поколінь. Історичні події формують покоління в дитинстві і молодості; потім, будучи батьками і лідерами в середині життя і в старості, покоління формують історію[11].

Кожне з чотирьох перетворень має особливий настрій, який повторюється кожен новий цикл. Штраус і Гоув назвали ці періоди «сезонами історії». Пробудження вони порівняли з літом, а Криза — із зимою. Підйом і Спад — перехідні сезони, схожі з весною і осінню[12]. Штраус і Гоув виявили 26 Перетворень за 7 циклів англо-американської історії з 1435 року досі.

У основі ідей Штрауса і Гоува лежить зміна двох різних перетворень — Криз і Пробуджень. Обидва ці періоди характеризуються тим, що люди, що їх пережили, спостерігали такі історичні події, які сильно змінили їх соціальне середовище[13]. Кризи — це періоди, відмічені серйозними цивільними переворотами, коли суспільство фокусується на тому, щоб реорганізувати зовнішній світ інститутів і публічної поведінки (остання американська Криза тривала з Великої депресії до кінця Другої світової війни). Пробудження — періоди, відмічені культурним і релігійним обновленням.

Описуючи цей цикл Криз та Пробуджень, Штраус і Гоув відштовхувалися від робіт інших істориків і соціологів, які виявили довгі цикли в американській і європейській історії. Цикл Криз Штрауса — Гоува можна співвіднести з довгими циклами війни, вивченими такими ученими, як Арнольд Тойнбі і Куінсі Райт, і з геополітичними циклами, якими займалися Уильям Р. Томпсон і Джордж Модельски[14]. Штраус і Гоув стверджують, що їх цикл Пробуджень відповідає роботі Ентоні Уоллеса про «моменти пожвавлення»[15]. Автори також заявляють про те, що Кризи, що повторюються, і Спади посилають до двочастинних циклів в політиці (Волтер Дін Бернхам, Артур Шлезінгер-батько і син), міжнародних відносинах (Френк Клінгберг) і економіці (Микола Кондратьєв). Крім того, Штраус і Гоув брали в розрахунок і довгострокові коливання в кримінології і токсикоманії[16].

Архетипи[ред. | ред. код]

Штраус і Гоув виділяють 4 види архетипів поколінь, які повторюються послідовно в ритмі циклу Криз і Пробуджень. У книзі «Покоління» автори називають ці архетипи Ідеаліст, Реагент, Цивільний і Пристосуванець[17]. У «Четвертому перетворенні» вони міняють термінологію: з'являються Пророк, Мандрівник, Герой і Художник[18]. Для покоління кожного з архетипів спільним є не лише місце в історії, але й базове ставлення до сім'ї, ризику, культури, цінностей і цивільної активності. Покоління, що мають однаковий історичний досвід на початку життя, формують колективний портрет і живуть за схожими життєвими сценаріями[19]. На сьогодні Штраус і Гоув виявили 25 поколінь в англо-американській історії, кожному з яких відповідає певний архетип. Автори описують архетипи таким чином:

Пророк[ред. | ред. код]

Покоління Пророків народжується до кінця епохи Кризи, під час пожвавлення життя суспільства і консенсусу з приводу нового соціального порядку. Будучи дітьми пост-кризового періоду, в юному віці Пророки незбалансовані, повноліття вони досягають молодими ексцентричними передвісниками Пробудження. У середині життя вони зосереджуються на моралі та принципах, а у кінці життя, на правах старійшин, керують черговою Кризою[20].

Мандрівник[ред. | ред. код]

Покоління Мандрівників народжується в епоху Пробудження, час соціальних ідеалів і духовних шукань, коли молоді люди люто критикують сталий порядок. Мандрівники ростуть незахищеними дітьми в період Пробудження, досягають повноліття як відчужені молоді люди епохи пост-Пробудження, стають прагматичними дорослими лідерами в Кризу і зустрічають старість після цього періоду з великим запасом життєвих сил[20].

Герой[ред. | ред. код]

Покоління Героїв народжується після Пробудження, під час Спаду, періоду індивідуального прагматизму, упевненості у своїх силах і невтручання. Герої ростуть як діти пост-Пробудження, що дуже оберігаються, досягають повноліття молодими оптимістами, орієнтованими на інтереси групи, під час Кризи, стають енергійними і надзвичайно упевненими в собі дорослими і перетворюються на політично-могутніх літніх людей, що зустрічають чергове Пробудження[20].

Художник[ред. | ред. код]

Покоління Художників народжується після Спаду, під час Кризи, коли серйозні погрози спрощують соціальні і політичні складні схеми на користь суспільного консенсусу, установ, що займаються активною діяльністю, та етики й індивідуальності, принесених у жертву. Художників-дітей надмірно оберігають дорослі, зайняті Кризою, вони досягають повноліття соціалізованими пристосуванцями в пост-Кризовому світі, стають дорослими лідерами, орієнтованими на активну діяльність під час Пробудження і перетворюються на розсудливих літніх людей в епоху пост-Пробудження[20].

Висновки[ред. | ред. код]

  • Середня тривалість життя — 80 років, і складається з чотирьох періодів тривалістю ~ 20 років:
    • дитинство → молодість → середній вік → старість.
  • Покоління — це сукупність людей, які народжуються кожні 20 років:
    • Бебі-бумери → покоління X → покоління Y → покоління Z.
  • Кожне покоління переживає 4 перетворення:
    • Підйом → Пробудження → Спад → Криза.
  • Покоління вважається домінантним або рецесивним залежно від того перетворення, яке воно пережило в молодості. Проте коли молоде покоління досягає повноліття і визначає свій колективний портрет, доросле покоління, протилежне до першого, досягає свого піку:
    • Домінантне покоління: незалежна поведінка і головна роль у формуванні епохи.
    • Рецесивне покоління: залежна роль у формуванні епохи.
  • Домінантні покоління: Пророк — епоха пробудження, Герой — епоха кризи.
  • Рецесивні покоління: Мандрівник — Спад, Художник — Підйом.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Strauss & Howe 1997, p. 101.
  2. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 145—152.
  3. ↑ Strauss & Howe 1997, p. 102.
  4. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 171—179.
  5. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 102—103.
  6. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 103—104.
  7. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 254—260.
  8. ↑ Strauss & Howe 2007, pp. 23-24.
  9. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 2-3.
  10. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 14-15.
  11. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 58p62.
  12. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 40-41.
  13. ↑ Strauss & Howe 1991, pp. 69-72.
  14. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 36-41.
  15. ↑ Strauss & Howe 1997, p. 40.
  16. ↑ Strauss & Howe 1997, pp. 106—116.
  17. ↑ Strauss & Howe 1991, pp. 73-74.
  18. ↑ Strauss & Howe 1997, p. 70.
  19. ↑ Strauss & Howe 1991, pp. 357—365.
  20. ↑ а б в г Strauss & Howe 1997, p. 84.
Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (червень 2015)
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (червень 2015)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теорія_Штрауса_—_Гоува&oldid=38232933