Телескоп Гершеля (сузір'я)
Телескоп Гершеля[1] (лат. Telescopium Herschelii) — колишнє сузір'я у північній небесній півкулі. Максиміліан Гелл[en] заснував його в 1789 році на честь відкриття Вільямом Гершелем планети Уран. Сузір'я вийшло з ужитку до кінця XIX століття. Найяскравішою зорею сузір'я була Тета Близнят з видимою зоряною величиною 4,8.
Це було одне з двох сузір'їв, створених Максиміліаном Геллом[en] у 1789 році на честь відкриття планети Уран англійським астрономом Вільямом Гершелем[2]. Назване Геллом Великим Тубусом Гершеля (лат. Tubus Hershelli Major), воно зображало 20-футовий телескоп Гершеля та знаходилось в сучасному сузір'ї Візничого біля його границі з Риссю та Близнятами. Іншим запропонованим Геллом сузір'ям був Малий Тубус Гершеля (лат. Tubus Hershelli Minor), який лежав між Оріоном і Тельцем. Два телескопи знаходилися біля зорі Дзета Тельця[en], де Гершель вперше помітив планету Уран[2].
Йоганн Елерт Боде перейменував сузір'я на Телескоп Гершеля та відкинув менше сузір'я телескопа у своєму зоряному атласі «Уранографія» 1801 року. У своєму атласі він проілюстрував сузір'я давнішим, 7-футовим телескопом Гершеля[2]. Деякі укладачі небесних карт ігнорували це сузір'я (зокрема, Аргеландер у 1843 році, Проктор у 1876 році, Россер у 1879 році та Прітчард у 1885 році), проте він з'явився у двох роботах 1890-х років. У 1899 році Аллен зазначив, що це сузір'я стає застарілим. У 1930 році, коли Міжнародний астрономічний союз затвердив офіційні межі сузір'їв, зорі Телескопа Гершеля увійшли до складу сузір'їв Візничого, Близнят та Рисі[3].
ψ2 Візничого[en] (також відома як 50 Візничого), з видимою зоряною величиною 4,8, була другою за яскравістю зорею в сузір'ї, Боде присвоїв їй позначення «a»[2]. Розташована на відстані 420 ± 20 світлових років від Землі[4], ця зоря є помаранчевим гігантом спектрального класу K3III[5], хоча зоря θ Близнят зоряної величини 3,60 яскравіша. Інші зорі, що належать до сузір'я, включають ψ4[en], ψ5[en], ψ7[en], ψ8, ψ9[en], 63[en], 64[en], 65[en] і 66[en] і o Близнят.
Вік ψ5 Візничого, як вважається, оцінюється приблизно в 4 мільярди років, це зоря, схожа на Сонце, спектрального типу G0V, яка приблизно в 1,07 раза масивніша за Сонце та в 1,18 раза більша за розміром[6]. Біля неї спостерігають навколозоряний пиловий залишковий диск[7].
- ↑ Климишин І. А. Історія астрономії. — Івано-Франківськ : видавництво ІФТКДІ, 2000. — С. 47. — 520 прим. — ISBN 966-7365-89-1.
- ↑ а б в г Ridpath, Ian. Telescopium Herschelii. Star Tales. Self-published. Процитовано 8 березня 2016.
- ↑ Barentine, John C. (2015). The Lost Constellations: A History of Obsolete, Extinct, or Forgotten Star Lore. New York, New York: Springer. с. 421. ISBN 9783319227955.
- ↑ van Leeuwen, Floor (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752v1, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357. Note: see VizieR catalogue I/311.
- ↑ 50 Aur. SIMBAD. Страсбурзький центр астрономічних даних. Процитовано 24 березня 2016.
- ↑ Takeda, Genya; Ford, Eric B.; Sills, Alison; Rasio, Frederic A.; Fischer, Debra A.; Valenti, Jeff A. (February 2007). Structure and Evolution of Nearby Stars with Planets. II. Physical Properties of ~1000 Cool Stars from the SPOCS Catalog. The Astrophysical Journal Supplement Series. 168 (2): 297—318. arXiv:astro-ph/0607235. Bibcode:2007ApJS..168..297T. doi:10.1086/509763.
- ↑ Rodriguez, David R.; Zuckerman, B. (February 2012). Binaries among Debris Disk Stars. The Astrophysical Journal. 745 (2): 147. arXiv:1111.5618. Bibcode:2012ApJ...745..147R. doi:10.1088/0004-637X/745/2/147.
- Kostjuk, N. D. (2002). HD-DM-GC-HR-HIP-Bayer-Flamsteed Cross Index. Процитовано 26 грудня 2006.
- Roman, N. G. (1987). Identification of a Constellation from a Position. Процитовано 26 грудня 2006.
- Samus, N. N.; Durlevich, O. V. та ін. (2004). Combined General Catalogue of Variable Stars (GCVS4.2). Процитовано 3 квітня 2012.
- Samus, N. N.; Durlevich, O. V. та ін. (2012). General Catalog of Variable Stars (GCVS database, version 2012Feb). Процитовано 3 квітня 2012.