Тверська картинна галерея
Тверська картинна галерея  | |
|---|---|
| рос. Тверская областная картинная галерея | |
.jpg) | |
| 56°51′45″ пн. ш. 35°54′00″ сх. д. / 56.86250° пн. ш. 35.90000° сх. д.Координати: 56°51′45″ пн. ш. 35°54′00″ сх. д. / 56.86250° пн. ш. 35.90000° сх. д. | |
| Тип | музей[1] |
| Країна |  Росія[1] |
| Розташування | Росія, Твер |
| Адреса | рос. Советская, 3 |
| Засновано | 1937 |
| Сайт | gallery.tver.ru |
  Тверська картинна галерея (Росія) | |
 | |
 Тверська картинна галерея у Вікісховищі | |
Тверська картинна галерея(рос. Тверская картинная галерея) — картинна галерея і музей декоративно-ужиткового мистецтва в місті Твер.
Історія створення[ред. | ред. код]
Накопиченню творів мистецтва в тверському краї сприяло декілька обставин — побудова церков, виникнення дворянських садиб в 18 столітті і створення резиденції тверського губернатора в місті Твер. Важлива зупинка царських кортежів з Петербургу у Москву в Твері примусила створити тут палацово-парковий ансамбль. На початку 19 століття імператорський Подорожній палац перебудовано, збільшено в розмірах і перетворено на резиденцію губернатора.
Ідеї просвітництва вплинули на місцеве дворянство. Вже 1866 року в місті створено невеличкий історико-археологічний музей, один з перших в провінційній Росії. Музей створено за підтримки губернського статистичного комітету та губернатора П. Р. Багратіона, поета Ф. Н. Глинки, науковця Н. І. Рубцова. Після більшовицького перевороту 1917 р. і ліквідації дворянських садиб в краї, картини, ікони і речі з поруйнованих церков і садиб перевезли в музей. 1937 року постановою з Москви — картинна галерея стала самостійним музейним закладом.
Відділи[ред. | ред. код]
- ікони
- церковні фрески, зняті зі стін сакральних споруд
- живопис Росії 18-20 ст. і скульптура
- західноєвропейський живопис
- російська графіка
- декоративно-ужиткове мистецтво ( історичні меблі, фаянс, порцеляна, художнє скло )
Церковні фрески[ред. | ред. код]
Цікавими зразками монументального живопису тверського краю стали фрески, зняті зі стін церкви 15 століття Різдва Богородиці села Городня, Воскресенського собору Оршина монастиря 1567 року. Не стали в заваді науковцям і при розкопках 1967 року - сміття 18 століття, де були знайдені фрагменти фрески «Св. Микола Мирликійський» ( фреску схильні відносити до 15 століття ).
Збірка західноєвропейського живопису[ред. | ред. код]
Збірка комплектована з випадкових робіт, звезених з поруйнованіх дворянських садиб і доповнена деякими придбаннями в комісійних магазинах Москви. Випадкове комплектування залишило значні лакуни в збірках, незважаючи на наявність цікавих, іноді дійсно рідкісних зразків. Зібрання має твори італійської, голландськьої, французької шкіл і різних стилів - маньєризму, реалізму, бароко, рококо.
Частка творів пізнього Відродження і маньєризму 16 століття відкриває експозицію ( анонім « Різдво Христове», анонім «Юдиф з мечем в наметі Олоферна» венеційської школи ). Полотно « Смерть Архімеда » належить генуезцю Джованні Баттіста Ланджетті ( 1625-1676 ), що працював в Венеції. Декілька картин демонструють досягнення провінційних майстрів в жанрі ведута (венеційці Франческо Батальолі «Архітектурний пейзаж», Ф. Цуньо «Руїни амфітеатру», римський художник Д.-Б. Коломбо «Пейзаж з руїнами», «Італійська таверна», італійський митець 19 ст. Джачинто Джиганте «Амальфі» ).
Серед голландських і фламандських митців -
- Саломон де Брай « Вигнання Агарі з дитиною», датовану 1656 роком.
- Йоост Корнеліс Дрохслот « Селянське свято»
- Флорис Геррітс ван Схотен «Кухня»
- Абрахам Говартс « Пейзаж з фігурами»
- Анран ван Остаде «Жанрова сцена»
- Ніколас Корнеліс Муйарт « Геракл пасе стадо фіванського царя Амфітріона»
Рідкісні твори[ред. | ред. код]
Коло цих картин ретельно досліджують і через їх значну мистецьку вартість, і через несподіванки атрибуцій. Типовий зразок караваджизму - велике за розмірами полотно ( 154 на 118 см ) на релігйну тематику «Іван Хреститель в пустелі » з річковим пейзажем на тлі , датоване 1624 роком. На картині є лише монограма - PMF.
Велич і гордовита суворість притаманні рідкісному для провінційних музеїв портрету невідомого поета в лавровому вінку. Полотно відносять до іспанської ( Неаполітанської ?) школи 17 століття.
Більша різноманітність притаманна картинам Франції. Грайливим рококо віє від картини «Зефір і Флора», яка виявилася оригіналом француза 18 століття Жана-Франсуа де Труа ( 1679-1752 ).
Унікальним на теренах Росії є полотно «Астрономічні прилади». Його автор - француз Філіп де ла Гір ( 1640-1719 ), що був сином художника, а став науковцем-астрономом. Лише в ранні роки він займався живописом, про що свідчить і цей рідкісний натюрморт з науковими приладами. Серед інших митців франції в музейній збірці -
- Антуан Куапель «Вакх і Аріадна»
- Луї Мішель Ванлоо «Молода пані з голубами»
- Клод Жозеф Верне «Озеро»
- Мартин Дроллінг старший «Портрет математика Шарля Боссю»
Живопис російських художників 18-19 ст.[ред. | ред. код]
.jpg)
Невеличку, але цікаву групу складають твори початку 18 ст. світського напрямку. Їх коріння веде в кінець 17 століття, коли провінційні художники-іноземці малювали царські персони («Портрет цариці Наталі Кирилівни Наришкіної», «Портрет цариці Марфи Романової»). Доба Петра І представлена «Портретом Гаврили Івановича Давидова, старицького поміщика, ветерана петровської армії», «Портретом Катерини І, дружини царя», дитячим портретом А. Паніної, датованим 1715 роком.
Серед майстрів середини і кінця 18 століття —
В розділі 19 століття —
- Василь Тропінін
- Ілля Рєпін
- Василь Суриков
- Іван Шишкін
- Олексій Саврасов
- Архип Куїнджі
- Ісаак Левітан
- Василь Полєнов
- Костянтин Коровін
- Євген Лансере
- Ілля Машков
- Борис Кустодієв та ін.
В розділі радянського періоду
- Олександр Дейнека
- Сергій Герасимов
- Олександр Дубов
- Дмитро Жилінський
- Аристарх Лентулов
- Михайло Нестеров
- Георгій Нісський
- Аркадій Пластов
- Володимир Стожаров
- Ісаак Бродський
Джерела[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тверська картинна галерея |
- «Калининская областная картинная галерея», каталог выставки, М, «Изобразительное искусство», 1987 (рос)
Див. також[ред. | ред. код]
- Подорожній палац (Твер)
- Венеційська школа
- Генуезька школа
- Караваджизм
- Атрибуція
- Натюрморт
- Ведута
- Соціалістичний реалізм
- Історико-художній музей (Серпухов)
- Саратовський художній музей імені Радищева
