Тайна вечеря (картина да Вінчі)
| італ. Ultima cena | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Леонардо да Вінчі |
| Замовник: | Людовіко Сфорца |
| Час створення: | 1495-1497 |
| Розміри: | 460 × 880 см |
| Висота: | 700±1 см |
| Ширина: | 880±3 см |
| Матеріал: | темпера і левкас |
| Техніка: | альсекко |
| Жанр: | сакральне мистецтво |
| Зберігається: | Мілан |
| Музей: | Санта-Марія-делла-Грація |
 Тайна вечеря у Вікісховищі | |
«Тайна вечеря» або рідше: «Таємна вечеря» — фреска італійського художника Леонардо да Вінчі, стінопис якої створено в період 1495–1497 років у монастирі домініканців Санта Марія делле Ґраціє в Мілані. Шедевр, який в історії живопису відкриває епоху Відродження, зображує Ісуса Христа з апостолами та скорботне з ними застілля у вечір перед самим розп'яттям.
Стан і виконання картини[ред. | ред. код]
У 1517 році виявили, що фреска псується: причина швидкого псування — своєрідна техніка, яка поєднує олію з темперою, та відмова робити в класичній техніці вологого тиньку (тобто фрески). У творчому доробку Леонардо немає жодної фрески за канонічною технологією, про що писав ще Бернсон (Британія). Саме тому робота над стінописом розтяглася на чотири роки, коли типову фреску тоді ж писали за три місяці теплого літа.
Композиція[ред. | ред. код]
Обмірковуючи майбутню «Тайну вечерю», Леонардо не тільки виконував начерки, але й записував свої думки про дії окремих учасників цієї сцени: «Той, що пив і поставив кубок на місце, звертає голову до того, що говорить, інший з'єднує пальці обох рук і з насупленими бровами дивиться на свого товариша, інший показує долоні рук, припіднімає плечі до вух і висловлює здивування ротом…» У записах не зазначені імена апостолів, але Леонардо, скоріш за все, ясно уявляв собі дії кожного з них і місце, яке кожен мав зайняти в загальній композиції. Імовірніше за все, за його версією апостоли розташовуються так (зліва направо): Варфоломій, Яків Менший (молодший), Андрій, Юда Іскаріот, Петро (позаду Іуди), Іван. Від Христа вправо: Фома (ззаду), Яків (старший), Пилип, Матвій, Фаддей, Симон Зілот. Уточнюючи в малюнках пози і жести, він шукав таких форм вираження, які утягнули б всі фігури в єдиний вир пристрастей. Він хотів зберегти в образах апостолів живих людей, кожен з яких по-своєму відгукується на події, що відбуваються.
Збереглися малюнки художника до «Тайної вечері».
Неканонічне тлумачення стінопису[ред. | ред. код]
Неканонічність «Тайної вечері» була закладена самим Леонардо. Майстри задовго до Леонардо малювали цей сюжет: у камені відтворили його ще майстри готики. Особливо часто до цього сюжету зверталися художники 15 століття. До Леонардо вже була ціла низка «Тайних вечерь» (у Андреа Кастаньо, у Гірляндайо-батька). Неканонічність стінопису Леонардо помічав і Джорджо Вазарі: «Він (Леонардо) відкинув звичайні канонічні традиції — і розмістив Іуду Іскаріота серед апостолів, а не вдалині, по інший бік столу, як це робили до нього». Іуду тепер можна було впізнати за кошелем з срібняками, що той мав у руці, та острахом, що відбився на обличчі.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- У відомій телепередачі «Життя після людей» прогнозується, що після зникнення людства стінопис без догляду зможе зберегтися лише 60 років.
- Назва «Таємна вечеря» прижилася лише у всіх країнах, які входили до складу СРСР. У всьому світі переклад дослівний — «Остання вечеря».
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Таємна вечеря Леонардо в багаторазовому збільшенні [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||
|
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (червень 2016) |