Таязура рудогуза
| Таязура рудогуза | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Neomorphus geoffroyi (Temminck, 1820) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Coccyzus geoffroyi | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
|
Таязу́ра рудогуза[2] (Neomorphus geoffroyi) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці[3]. Вид названий на честь французького натураліста Етьєна Жоффруа Сент-Ілера[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 45-51 см, вага 350 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова коричнева, на тімені помітний зеленувато-коричневий чуб. Верхня частина тіла і крила коричневі або оливково-коричневі з фіолетовим відблиском. Хвіст чорний з фіолетовим або зеленуватим відблиском. Нижня частина тіла сірувато-коричнева, живіт коричневий, боки тьмяно-руді. На грудях помітна чорна смуга. Райдужки жовті, червоні або карі, навколо очей плями голої сизої шкіри. Дзьоб вигнутий, тьмяно-жовтувато-зелений, біля основи сірий.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють шість підвидів:[5]
- N. g. salvini Sclater, PL, 1866 — від Нікарагуа до західної Колумбії;
- N. g. aequatorialis Chapman, 1923 — від південно-східної Колумбії до східного Еквадору і північного Перу;
- N. g. australis Carriker, 1935 — південь Перу і північний захід Болівії;
- N. g. amazonicus Pinto, 1964 — Бразильська Амазонія (на південь від Амазонки, в штатах Пара, Рондонія, Мату-Гросу і Мараньян);
- N. g. geoffroyi (Temminck, 1820) — східна Бразилія (узбережжя Баїї)[6];
- N. g. dulcis Snethlage, E, 1927 — південно-східна Бразилія (узбережжя Ріо-де-Жанейро).
Тапайоська таязура раніше вважалася підвидом рудогузої таязури, однак була визнана окремим видом.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудогузі таязури мешкають в Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії і Бразилії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, зокрема в амазонійській сельві терра-фірме та в атлантичних лісах. Віддають перевагу первинним лісам. Зустрічаються поодинці або парами, переважно в низовинах та в передгір'ях, в Центральній Америці на висоті до 1450 м над рівнем моря, в Болівії на висоті до 1650 м над рівнем моря. Ведуть переважно наземний спосіб життя.
Поведінка[ред. | ред. код]
Рудогузі таязури живляться комахами, павуками, багатоніжками, скорпіонами та іншими членистоногими, яких шукають на землі, а також дрібними земноводними, ящірками і птахами, іноді також плодами. Рудогузі таязури слідкують за кочовими мурахами, пекарі, саймірі або капуцинами і ловлять сполоханих комах, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з шапу і сорокушовими.
Рудогузі таязури не практикують гніздовий паразитизм. Вони гніздяться в заростях, на висоті від 2 до 5 м над землею. Гніздо встелюється свіжим листям, яке посітйно оновлюється під час інкубації. В кладці одне яйце.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція рудогузих таязур становить від 95 до 191 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища. Підвиди N. g. geoffroyi і N. g. dulcis майже повністю вимерли.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Neomorphus geoffroyi: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 06 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik; Fuller, Richard A. (2012). Cuckoos of the World. Helm Identification Guides. Christopher Helm. ISBN 978-0713660340.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 172. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 06 серпня 2022.
- ↑ Raposo, Marcos A.; Simon, José Eduardo; Teixeira, Dante Martins (2009). Correction of the type locality of Neomorphus geoffroyi (Temminck, 1820), with lectotype designation. Zootaxa (2176): 65—68. ISSN 1175-5326.
|
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |