Тафілалет
| Тафілалет | |||
|---|---|---|---|
| | |||
 | |||
| Країна |  Марокко | ||
| Регіон | Драа — Тафілалет | ||
| Населення | |||
| - повне | |||
| Площа | |||
| - повна | |||
 | |||
| |||
Тафілалет або Тафілальт (бербер. ⵜⴰⴼⵉⵍⴰⵍⵜ; араб. تافيلالت) — історична область та найбільша оаза Марокко. Розташована у регіоні Драа — Тафілалет. У минулому називалася Сіджильмаса[1].
Назва[ред. | ред. код]
Слово «Тафілальт» має берберське походження та перекладається як «глечик» — спеціальна керамічна ємність, що використовується для зберігання води[2].
Історія[ред. | ред. код]
Місто Сіджильмаса, що колись існувало у цій місцевості, було засновано лідером берберського племені Мікнасів Мусою бен Насером у 757 році[3]. Воно було важливим торговим містом на транссахарському караванному шляху від річки Нігер до міста Танжер[4][5].
Династія Алавітів, що правила Марокко в XVII столітті, походила саме з Тафілалету. В 1606 році Зідан Абу Маалі, султан Марокко, втік до цього регіону, де заробляв на золоті, видобутому неподалік та незабаром захопив місто Марракеш. За кілька років, у 1610, Ахмед ібн Абі Махаллі створив армію в районі Тафілальту, з якою відвоював Марракеш назад, але втратив контроль після того, як Сіді Ях'я бен Юнес знов визволив місто для Абу Маалі.
Десять років потому у Тафілальті був організований заколот проти тодішнього султана, проте він був придушений за чотири місяці[6]. У 1648 р. було започатковано традицію, за якою мавританські султани Марокко відправляли до Тафілальта своїх зайвих синів або дочок.
XIV столітті середньовічний мандрівник Ібн Баттута повідомляв про відвідування Сіджильмаси (коло Тафілальта) під час подорожі з Феса до Малі, «країни чорних»[1]. Пізніше, в 1818 році, Сіджильмаса була зруйнована, Айт Аттою, але руїни міста, включаючи дві брами, стоять і донині[7]. Першими європейцями, що відвідали Тафілальт за сучасної епохи, були Рене Кає у 1828 році та Герхард Рольфс — у 1864 році[4].
Географія[ред. | ред. код]
Оаза розташована уздовж річки Зіз[8]. До винаходу автомобілів шлях до Тафілалету від Феса та Мекнеса крізь Атлаські гори займав біля 10 днів[1]. Оаза Тафілалет з давніх часів відома своїми фініками[9].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Оаза Тафілалет -
Оаза Тафілалет -
Річка Зіз -
Річка Зіз -
Долина річки Зіз -
Долина річки Зіз
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Michael Dumper; Bruce E. Stanley (2007). Cities of the Middle East and North Africa: A Historical Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 336. ISBN 978-1-57607-919-5.
- ↑ Chafik, Mohammed (1990). المعجم العربي الأمازيغي. Morocco: أكاديمية المملكة المغربية. с. 217.
- ↑ Everett Jenkins Jr. (1 жовтня 1999). The Muslim Diaspora (Volume 1, 570-1500): A Comprehensive Chronology of the Spread of Islam in Asia, Africa, Europe and the Americas. McFarland. с. 57. ISBN 978-0-7864-4713-8.
- ↑ а б
Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні: Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 26. Cambridge University Press. с. 354. (англ.) - ↑ Julius Honnor (2012). Morocco Footprint Handbook. Footprint Travel Guides. с. 195. ISBN 978-1-907263-31-6.
- ↑ Aomar Boum; Thomas K. Park (2 червня 2016). Historical Dictionary of Morocco. Rowman & Littlefield Publishers. с. 453. ISBN 978-1-4422-6297-3.
- ↑ Lonely Planet; Paul Clammer; James Bainbridge (1 липня 2014). Lonely Planet Morocco. Lonely Planet Publications. с. 329. ISBN 978-1-74360-025-2.
- ↑ Ronald A. Messier; James A. Miller (15 червня 2015). The Last Civilized Place: Sijilmasa and Its Saharan Destiny. University of Texas Press. с. 53. ISBN 978-0-292-76667-9.
- ↑ Ronald A. Messier (19 серпня 2010). The Almoravids and the Meanings of Jihad. ABC-CLIO. с. 198. ISBN 978-0-313-38590-2.
