Таран-Жовнір Юрій Миколайович
| Таран-Жовнір Юрій Миколайович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народився | 26 червня 1927 Новомосковськ | ||||||||
| Помер | 18 липня 2003 (76 років) | ||||||||
| Країна |  СРСР →  Україна | ||||||||
| Діяльність | педагог | ||||||||
| Alma mater | Дніпропетровський металургійний інститут | ||||||||
| Галузь | добувна металургіяd | ||||||||
| Заклад | Дніпропетровський металургійний інститут | ||||||||
| Науковий ступінь | академік НАН України | ||||||||
| Науковий керівник | Q4099207? | ||||||||
| Членство | НАН України | ||||||||
| Відомий завдяки: | металознавець | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Тара́н-Жовні́р Ю́рій Микола́йович (* 26 червня 1927, Новомосковськ — † 18 серпня 2003) — український металознавець, 1982 — лауреат премії Ради Міністрів СРСР (за розробку і впровадження економнолегованих швидкоріжучих сталей), 1972 — член-кореспондент, 1985 — дійсний член Академії наук УРСР, 1989 — лауреат премії МВ ССО України , 1990 — премії ім. Д. К. Чернова, 1993 — академік Академії наук вищої школи України, 1996 — лауреат Державної премії України (за розробку і впровадження конвертерного процесу газокисневого рафініювання неіржавіючих сталей), того ж року — премії Міжнародної інженерної академії, дійсний член ASM Internetional — голова Придніпровського відділення, Асоціації металознавців Росії, лауреат премії ім. Академіка Стародубова. Нагороджений орденом Жовтневої революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медаллю «За трудову відзнаку», 1994 — орденом Ярослава Мудрого, 1997 — Святого Володимира.
Життєпис[ред. | ред. код]
1949 року закінчив Дніпропетровський металургійний інститут, працює інженером центральної заводської лабораторії Дніпропетровського заводу. 1954 року захистив кандидатську дисертацію, протягом 1959—1963 років працює доцентом кафедри металознавства, з 1961-го — заступник декана технологічного факультету.
В 1963—1973 роках керує відділом металознавства Інституту чорної металургії СРСР — на запрошення Костянтина Буніна. 1969 року захищає докторську роботу «Генеза та морфологія евтектик сплавів заліза».
По тому повертається до Дніпропетровського металургійного інституту — на посаду ректора, яким керував понад 30 років.
Завдяки його зусиллям вперше в Україні у запроваджено дисципліну «Основи технічної творчості».
Працював над розробкою принципів комплексного внутрішньовузівського та міжвузівського дипломного проектування.
В його творчому доробку більше 600 робіт, з них 8 монографій.
Зареєстровано одне відкриття та 6 патентів, 94 авторських свідоцтв про винахід.
Як педагог підготував 6 докторів та до 50 кандидатів наук.
Довгий час був академіком-секретарем Відділення металургії Академії наук вищої школи України.