Тазове дно

Тазове дно
М'язи тазового дна чоловіка і жінки
Деталі
Ідентифікатори
Латина	Fundus pelvis
MeSH	D017773
TA98	A04.5.04.001
TA2	2402
FMA	19726
Анатомічна термінологія [редагувати у Вікіданих]

Тазове дно (лат. fundus pelvis) — сукупність м'яких тканин (м'язів, покритих фасціями), що займають нижню апертуру таза^[1].

Функції[ред. | ред. код]

Основне призначення м'язів тазового дна — підтримувати органи черевної порожнини і малого таза. Окремі м'язи і групи кількох м'язів виконують такі задачі:

• регулюють процеси сечовипускання і дефекації;
• підіймають анус, звужують просвіт задньої кишки;
• разом з грудною діафрагмою і м'язами стінки живота беруть участь у регуляції тиску всередині черевної порожнини;
• замикають вагінальний отвір, стабілізують положення внутрішніх статевих органів, запобігають їхньому випадінню;
• під час пологів, коли матка розширюється, підтримують голівку дитини;
• на стан тазової діафрагми суттєво впливає стан грудочеревної діафрагми.

Будова[ред. | ред. код]

У м'язах тазового дна можна виділити сечостатеву і тазову діфрагми. Існує також класифікація, що виділяє зовнішній (поверхневі м'язи сечостатевої і тазової діфрагм), середній (глибокі м'язи сечостатевої) і внутрішній (глибокі м'язи тазової) шари.

Сечостатева діафрагма[ред. | ред. код]

Сечостатевої діафрагма (diaphragma urogenitale) має вигляд трикутної пластини і закриває передню частину апертури під лобковим симфізом. Тут розташовані:

Глибокі м'язи

• М'язи-замикачі сечівника (sphincteres urethrales)
• Вагіна (у жінок), що проходить через статевий розтвір (hiatus genitalis) у м'язі-підіймачі ануса (m. levator ani)
• Глибокий поперечний м'яз (m. transversus perinei profundus) — парний. Глибокі поперечні м'язи йдуть від гілок сідничної і лобкових кісток.

Поверхневі м'язи

• Сіднично-печеристий м'яз (musculus ischiocavernosus) — стрічкоподібний парний м'яз. Сіднично-печеристі м'язи починаються від нижніх сідничних горбів.
• Цибулинно-губчастий м'яз (m. bulbospongiosus) — парний м'яз. У жінок охоплює вагінальний отвір, і скорочуючись, звужує його просвіт. У чоловіків стискує печеристе тіло пеніса, його цибулину і верхню вену.
• Поперечний поверхневий м'яз промежини — парний м'яз. Поперечні поверхневі м'язи йдуть від сідничних горбів до центральних сухожилків промежини, зміцнюючи їх.

Діафрагма таза[ред. | ред. код]

Діафрагма таза (diaphragma pelvis) закриває задню частину апертури таза і теж має вигляд трикутника з вершиною, повернутою до куприка, а кутами основи — до сідничних горбів. Тут розташовані:

Глибокі м'язи

• М'яз-підіймач відхідника (m. levator ani). Він складається з багатьох пучків, що починаються від різних відділів стінки таза. Виділяють такі 3 пари пучків:
  • Лобково-куприковий (pubococcygeus)
  • Лобково-прямокишковий (puborectalis)
  • Клубово-куприковий (iliococcygeus)
  • Лобково-вагінальний (pubovaginalis) — у жінок
  • Підіймач простати, чи лобково-передміхуровий (levator prostatae, puboprostaticus) — у чоловіків
    

Обидві половини м'яза-підіймача утворюють своєрідний купол, верхівка якого спрямована донизу і прикрпляється до нижнього відділу прямої кишки дещо вище ануса. Широка основа купола направлена догори і кріпиться до внутрішньої поверхні стінок таза. Зверху м'яз-підіймач покритий верхньою фасцією тазової діафрагми (fascia diaphragmatis pelvis superior).

• Куприковий м'яз (m. coccygeus) — має вигляд трикутної пластинки, розташовується на внутрішній поверхні крижово-остистої зв'язки. Вершина трикутника кріпиться до сідничної ості, основа — до бокових країв нижніх крижових і куприкових хребців. Передній край м'яза, примикаючи до заднього краю підіймача ануса, утворює з нею суцільний м'язовий пласт.
• Прямокишково-куприковий м'яз (m. rectococcygicus)
• Сіднично-куприковий м'яз (m. ischiococcygeus)

Поверхневі м'язи

• Зовнішній м'яз-замикач відхідника (sphincter ani externus) — сфінктер, що стискує анус.

Іннервація[ред. | ред. код]

Іннервація м'язів забезпечується соромітним нервом (nervus pudendus), нижнім підчеревним сплетінням (plexus hypogastricus inferior), волокнами поперекового сплетіння (plexus lumbalis).

Поперекове сплетіння входить до складу попереково-крижового і складається з відростків 12-го грудного, а також передніх і 3 верхніх гілок 4-го поперекового нерва. Пролягає поперекове сплетіння вздовж бічної лінії поперечних волокон хребців поперекового відділу. Гілки виходять з-під медіальної грані великого м'язового пучка поперека.

Нижнє підчеревне сплетіння є парним і продовжує верхнє тазове сплетіння. Обидві гілки розташовані на поверхні тазової діафрагми по боках прямої кишки біля підчеревних судин.

Статеві відмінності[ред. | ред. код]

Будова і функціональність м'язів тазова дна в чоловіків і жінок дещо розрізняються, і основні відмінності полягають у структурі сечостатевої діафрагми.

• У чоловіків через неї проходить тільки сечовипускний канал, у жінок — сечовипускний канал і вагіна.
• Зовнішній сфінктер сечівника в чоловіків приєднується до передміхурової залози, в жінок — оточує вагіну і прикріплюється позаду її в сухожилково-фасціальному центрі тазового дна.
• Парний сіднично-печеристий м'яз у чоловіків прилягає з боків до основи пеніса і разом з поверхневим поперечним м'язом промежини бере участь у процесі ерекції, у жінок же особливої ролі не грає.
• Цибулинно-губчастий м'яз у чоловіків починається двома кінцями від нижнього шва цибулини пеніса і кріпляться до сполучнотканинної оболонки на тильній поверхні пеніса. Скорочуючись, м'язові волокна стискують печеристі тіла, цибулину, бульбоуретральні залози, верхню вену пеніса, регулюють процес ерекції. У жінок цибулинно-губчастий м'яз починається біля зовнішнього сфінктерного кільця анального отвору і прикріплюється до дорсальної поверхні клітора, при скороченні змикає вагінальний отвір.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Дрангой, М. Г. Тазовое дно // Энциклопедия клинического акушерства. — Литагент «Научная книга».
• Анатомия мышц тазового дна: расположение, мышечные слои, функции и иннервация. Процитовано 17 листопада 2018.