Сіракава Хідекі
| Хідекі Сіракава | |
|---|---|
| яп. 白川 英樹 | |
 | |
| Народився | 20 серпня 1936 (87 років) Токіо, Японія |
| Місце проживання | Префектура Токіо[d] Такаяма Маньчжурська держава Тайванське генерал-губернаторство |
| Країна |  Японія |
| Національність | Японія |
| Діяльність | хімік, інженер, професор, науково-педагогічний працівник |
| Alma mater | Токійський технологічний Інститут |
| Галузь | органічна хімія |
| Заклад | Університет Цукуби |
| Науковий керівник | Shū Kanbarad |
| Членство | Академія наук Японії |
| Відомий завдяки: | розробив методи отримання електропровідних полімерів |
| Родичі | Наоко Такахаші |
| Нагороди |  Нобелівська премія з хімії (2000) , Орден Культури (2000) |
 Сіракава Хідекі у Вікісховищі | |
Хідекі Сіракава (яп. 白 川 英 树 Сіракава Хідекі, ромадзі:Hideki Shirakawa; нар. 20 серпня 1936 року, Токіо, Японія) - японський вчений-хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії за 2000 рік спільно з Аланом Хігером і Аланом Мак-Діармідом з формулюванням «за відкриття провідності у полімерах».[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 20 серпня 1936 року в Токіо, третя дитина лікаря Хатзутару і дочки буддистського священика Фуйуно, у яких було 5 дітей. Сім'я багато разів змінювала місце проживання, але в 1944 році, до кінця війни, осіла в маленькому місті Такаяма (так званому «маленьким Кіто») на острові Хонсю. З 3-його класу початкової школи і до закінчення коледжу Ширакава провів тут.
Його вища освіта почалася в Токійському технологічному інституті в 1957, в якому він завершив роботу над дисертацією в травні 1966. В інституті Ширакава освоїв хімію полімерів, садівництво та електроніку.
У листопаді 1979 році Сіракава перейшов до Інституту матеріалознавства університету Цукуби, де став професором. У березні 2000 пішов у відставку і відійшов від активної наукової діяльності.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The Nobel Prize in Chemistry 2000 (англійською) . Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 12 жовтня 2010.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|Description=,|Format=,|Accessdate=,|Publisher=,|Work=,|Authorlink=та|Datepublished=(довідка)
Література[ред. | ред. код]
- Shirakawa H., McDiarmid A., Heeger A. Twenty-five Years of Conducting Polymers. / / Chem. Commun. 2003. P. 1-4.
- Зеленин К. Н., Ноздрачев А. Д., Поляков Е. Л. Нобелевские премии по химии за 100 лет. — СПб.: Гуманистика, 2003. 872 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Автобіографія на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 15 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
| |||||||||||||||||
|
