Сігтриґ I
| Сігтриґ I | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | невідомо |
| Помер | 927 |
| Національність | дани |
| Діяльність | монарх |
| Титул | король Йорвіку |
| Посада | Король Нортумбрії[d] |
| Термін | 921—927 роки |
| Попередник | Рагнальд I |
| Наступник | Гутфріт II |
| Конфесія | християнство |
| Рід | династія Лодброка |
| Родичі | Ímard |
| У шлюбі з | 2 дружини |
| Діти | 5 синів |
Сігтриґ I Сліпий (дан. Sigtryggr; ? — 927) — король Дубліну у 917—921 роках (як Сігтриґ II), Йорвіку у 921—927 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Молоді роки[ред. | ред. код]
Походив з династії Рагнара Лодброка. Був онуком Івара Рагнарсона, короля Дубліна. Про дату народження та молоді роки нічого невідомо. У 902 році війська королівства Лейнстер вигнали вікінгів з Дубліна. Сігтриґ разом з братом Рагнальдом втік до королівства Йорвік. Незабаром на чолі флоту почав здійснювати походи в Ірландському морі.
У 910 році після сходження брата Рагнальда на трон Йорвіку, почав діяти разом з ним проти Страткладу і Шотландії. Брав участь у 914 році у битві проти Баріда Оттарисона, короля Вортерфорду, в якій Рагнальд I та Сігтриґ здобули перемогу.
Король Дубліна[ред. | ред. код]
У 917 році вдерся до королівства Лейнстер, де у битві при Кенн Фуайті за підтримки війська Рагнальда I здобув перемогу. Того ж року разом з братом переміг Лейнстер у битві при Конфей, після чого захопив Дублін, де став королем.
У 919 році стикнувся з наміром верховного короля Ірландії Ніалла Глундуба відновити владу васального королівства Лейнстер у Дубліні. У вирішальній битві при Ісландбрідж 14 вересня того ж року Сігтриґ I здобув цілковиту перемогу. У 920 року здійснив похід до північної Мерсії, де сплюндрував графство Чешир.
Король Йорвіку[ред. | ред. код]
У 921 році після смерті брата Рагнальда I залишив Дублін, перебравшись до Йорвіку, де став королем. У свою чергу новим королем Дубліну став рідний або двоюрідний брат Сігтриґ — Гутфріт Іварсон.
Сігтриґ I відмовився визнавати зверхність королівства Вессекс. Новий володар Йорвіку розпочав низку військових кампаній проти Вессексу, завдавши поразок королю Едуарду. Врешті-решт вдалося відвоювати східну Мерсію. Втім, війна тривала й за нового вессекського короля Етельстана, якого зрештою змусив визнати владу Йорвіку над частиною Мерсії. Задля закріплення цього статусу укладено договір в Тамворті 926 року. За умовою угоди Сігтриґ I хрестився та оженився на сестрі короля Етельстана.
Король Йорвіку помер у 927 році. Йому спадкував родич дублінський король Гутфріт II.
Родина[ред. | ред. код]
- Ауйсл (д/н-937)
- Сіхфріт (д/н-937)
- Аральт (д/н-940), король Лімеріку
- Олаф (д/н-981), король Дубліна у 945—947 та 952—981 роках, король Йорвіку у 941—943, 944 та 949—952 роках
- Гутфріт (д/н-952), король Дубліну у 948—952 роках
Джерела[ред. | ред. код]
(англ.)
- Jean Renaud Les Vikings et les Celtes Éditions Ouest-France Université Rennes (1992)
- Downham, Clare (2007). Viking Kings of Britain and Ireland: The Dynasty of Ívarr to A.D. 1014. Edinburgh: Dunedin Academic Press. ISBN 978-1-903765-89-0.
|
