Сябри
Сябри́ (однина — «сябер»[1], «сябро»[1], «сябр»[2] або «сябор»[3]) — категорія селян, які спільно володіли (як члени того самого роду, так і не споріднені між собою) і користувалися орною землею та іншими земельними угіддями чи також спільно працювали в інших родах господарства (зокрема бджільництві, а також рибальстві, соляному промислі тощо).
Походження слова «сябер» (дав.-рус. сябьръ, прасл. *sębrъ) неясне: на думку деяких мовознавців, воно утворене від *sem-ro (спорідненого з *sěmьja — «сім'я») шляхом додання вставного b; інші дослідники пов'язують його з праіндоєвропейським коренем *se/*so — «свій». Малопереконливі версії, що виводять слово «сябер» від східногерманського *sembura або від гуннської родоплемінної назви Σάβειροι[3].
Сябринне володіння й господарство було розвинене у Київській Русі (на його характер існують різні погляди), значно поширилося Центральною і Східною Україною у XVI—XVII ст. (тоді — території Великого князівства Литовського), у добу її колонізації, але поступово перетворилося на подвірноспадкове володіння. Залишки сябринного господарства (зокрема громадське користування пасовищами, луками тощо) зберігалися до початку XX ст.
Інше[ред. | ред. код]
- У білоруській мові слово сябры (однина — сябар) означає «друзі». Такого слова в подібному значенні більше нема в жодній слов'янській мові. Проте в західних діалектах української присутні цімбор, іноді цимбор — Приятель, побратим, друг.[4]
- «Сябрами» іноді називають білорусів[5].
- «Сябри» — білоруський вокально-інструментальний ансамбль, створений у 1974 році
- Деякі дослідники пов'язують зі словом «сябр» походження термінів родичівства «пасерб», «пасербиця»[6].
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Гурбик А. О., Гуржій О. І. Сябри // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 928. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сябри // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1870. — 1000 екз.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 239. Сябер
- ↑ Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 909. Сябр
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ цімбор // Вільний тлумачний словник[неавторитетне джерело]
- ↑ Сябри // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — С. 909.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
 | Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |