Сурасундарі

Сурасундарі
Втілення краси та чуттєвості
Міфологія	індуїзм, буддизм, джайнізм
Значення імені	небесна краса
Медіафайли у Вікісховищі

Сурасундарі (англ. Surasundari, непал. सुरसुन्दरी) — в індійській архітектурі і мистецтві молода жінка, що символізує красу, витонченість і чуттєвість^[1]. Її характерними рисами є виражені форми жіночого тіла — груди, стегна, вузька талія, округлі риси обличчя з пухкими губами й широкими очима, — а також прикраси, ручні та ножні браслети, сережки та намиста. Сурасундарі одягнена в традиційний індійський одяг, прозорий дхоті, що частково закриває нижню частину тіла, а також пояс із дорогоцінними каменями. У ряді композицій Сурасундарі може бути подана без одягу, наприклад, в сценках в Кхаджурахо^[2].

Назва образу походить від слів «сура» (небо) і «сундарі» (краса), тобто «небесна краса» або «небесна красуня». Сурасундарі також називають Рамбха (Rambha), Девангана (Devangana) або Маданіка (Madanika)^[1]. У Пуранах ім'ям Сурасундарі названа дочка бога води Варуни і Сунадеві^[3].

Походження образу[ред. | ред. код]

Вперше образ небесної красуні з'являється при оформленні архітектурних пам'яток буддизму і джайнізму з II століття до нашої ери. Образ символізував одночасно привабливість і мінливість земної краси. Буддійський поет Ашвагхоша, що жив у I—II століттях нашої ери в Північній Індії, описує історію «Саундарананда» («Про Нанді та Сундарі») у світлі буддистських догм. В її основі лежить сюжет — печаль зведеного брата Будди Нанди, разлученного з коханою. Будда переконує його в тому, що обраниця так само потворна в порівнянні з небесними апсарами, як мавпа в порівнянні з нею. Потім, коли Нанда бажає вже апсару, учень Будди Ананда наставляє його в тому, що задоволення навіть з небесними жінками є таким самим тліном, як і з земними. Нанда старанно віддається споглядальній практиці і стає архатом^[4].

У буддійських і джайнських архітектурних пам'ятках фігурують чуттєві образи Сурасундарі у формі скульптур та барельєфів. У Бархуті, Санчі, Бодха-Гаї, Матхурі та інших місцях паломництва зображені чуттєві жіночі фігури у формі якші, Салабанджики та природних духів. У міру витіснення буддизму індуїзмом образ Сурасундарі був успадкований в традиції індуїстських храмів. Сурасундарі стала невід'ємною частиною архітектури індійських храмів на початку IX століття. У «Шилпа-Пракаша» (Shilpa-Prakasha), тантричному трактаті про архітектуру, що датується ІХ століттям, заявляється про необхідність прикраси храмів образами Сурасундарі: «Як будинок без жінки, як  утіхи без жінки, так і без Сурасундарі, монумент буде малоцінним і не принесе плоду».^[1] У тексті «Кширнарна» (Kshirarnava), що датується XV століттям, стверджується, що Сурасундарі повинна прикрашати стіни храму, при цьому її погляд повинен бути спрямований вниз для того, щоб вона здавалася скромною^[5].

• Музейні колекції образів Сурасундарі
• 
  Частина скульптури Сурасундарі. X століття, період Чандела, Королівський музей Онтаріо (Канада)
• 
  Барельєф Сурасундарі з папугою. X століття, Раджастан. Національний музей Індії (Делі)
• 
  Сурасундарі з дзеркалом. X-XI століття, Кхаджурахо. Музей Жоржа Лабі (Тулуза).
• 
  Раннє зображення Сурасундарі. Північно-західна Індія, II століття, Кушанське царство. Музей азійських цивілізацій (Сінгапур).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Bowie T. Ancient Indian Sculpture and Painting [Архівовано 13 вересня 2018 у Wayback Machine.]. — Bloomington: Indiana University Press^[en], 1965.
• Dehejia H. Beautiful woman [Архівовано 13 вересня 2018 у Wayback Machine.] // The Times of India. — 2012. — 2 января.