Супутниковий телефон

Супутниковий телефон — портативний чи стаціонарний телефон, що передає інформацію безпосередньо через супутникову мережу, створену телекомунікаційними супутниками.

Залежно від оператора зв'язку, зоною покриття супутникової мережі може бути або вся Земля — глобальне покриття, або обмежені окремі райони земної поверхні — регіональне покриття. Пов'язано це з тим, що використовуються або супутники на малій висоті, які при достатній кількості покривають зоною охоплення всю Землю, або супутники на геостаціонарній орбіті, де вони не рухаються відносно Землі і не «бачать» її повністю.

За розміром супутниковий телефон можна порівняти зі звичайним мобільним телефоном^[1], але він зазвичай має додаткову антену. Існують також супутникові телефони у стаціонарному виконанні. У будь-якому разі, для використання супутникового телефону необхідно, щоб між його антеною та супутником не існувало механічних перешкод та зберігалася пряма видимість на супутник. Супутникові телефони використовуються для зв'язку в зонах, де відсутний наземний або стільниковий зв'язок.

Номери супутникових телефонів як правило мають спеціальний код країни. Так, у системі Inmarsat використовуються коди з +870 по +874, в Iridium +8816 та +8817.

Оператори рухомого супутникового зв'язку[ред. | ред. код]

Моделі сучасних супутникових телефонів[ред. | ред. код]

Порівняльна таблиця супутникових телефонів (станом на квітень 2015)

Заборона супутникових телефонів[ред. | ред. код]

В деяких країнах володіння супутниковим телефоном є незаконним:

Індія (необхідний дозвіл)
М'янма
Північна Корея

Як правило, супутникові телефони забороняють у авторитарних державах, які прагнуть тримати під контролем населення (не існує технології перехоплення трафіку супутникового телефону, це унеможливлює підслуховування розмов).