Суднопідіймач

Суднопідійма́ч — інженерна споруда, призначена для переміщення суден з одного рівня води на інший, тобто для подолання перепаду рівнів води на водних шляхах. Використовуються на каналах й для перепускання суден через греблі гідроелектростанцій.

У суднопідіймачах судно, як правило, переміщується на плаву, у наповненій водою рухомій камері, обладнаній затворами для введення й виведення суден. Камера рухається по рейковій колії, зазвичай за допомогою механічної або електричної тяги. Існують також суднопідіймачі, які підіймають судна без води, на спеціальних опорах.

Використовуються у місцях, де використання шлюзів з тієї чи іншої причини є неможливим або є менш вигідним.

Історія[ред. | ред. код]

Перші невеликі суднопідіймачі відомі в Англії й Німеччині щонайменше з кінця XVIII століття на окремих тогочасних каналах. Так, можливо першим суднопідіймачем був підіймач човнів (нім. Kahnhebehaus^[de]) на каналі біля міста Хальсбрюке у Саксонії. Цей підіймач використовувався для підйому невеличких вантажних човнів завдовжки 7 м і вагою 2,5 т з однієї ланки каналу на іншу і був в експлуатації з 1789 по 1868 рік.^[1] Залишки цього підіймача і фрагмент каналу збереглися, 1988 року на підіймачі було проведено реставраційні роботи.

На зламі XVIII і XIX століть суднопідіймачами займався англійський інженер Дж. Грін (англ. James Green^[en]) (1781–1849). У період з 1796 по 1830 роки в Англії було збудовано 5 експериментальних суднопідіймачів. Дж. Грін приписував винаходження суднопідіймачів Дж. Андерсону (англ. James Anderson^[en]).^[2] У одній з книжок Еразма Дарвіна, виданій у 1777–1778 роках міститься проект каналу з суднопідіймачем.

1786 року було розпочато роботи з будівництва каналу Дорсет — Сомерсет (англ. Dorset and Somerset Canal^[en]), на якому мав бути використаний суднопідіймач, однак канал не був добудований.^[2] 1835 року було відкрито Великий західний канал (англ. Grand Western Canal^[en]) між містами Тонтон і Тівертон, на якому було споруджено підіймач для невеликих вантажних човнів. Цей підіймач вважається першим неекспериментальним суднопідіймачем у Британії^[3].

1904 року було збудовано великий Пітерборський суднопідіймач у Канаді.

Великий нахилений суднопідіймач було збудовано 1969 року у Бельгії на каналі Брюссель — Шарлеруа біля села Ронкьєр, розрахований на судна вантажопідйомністю 1350 т і подолання напору 70 м^[4] (за іншими даними — 67,73 м^[5]). 1975 року в СРСР на Красноярському гідровузлі було завершено будівництво великого нахиленого суднопідіймача, обладнаного самохідною судновозною камерою і поворотним пристроєм, призначений для піднімання і опускання суден вантажопідйомністю до 2000 т при напорі 101 м^[4].

В Китаї на ГЕС Три ущелини планується збудувати суднопідіймач вантажопідйомністю 3000 т при напорі 179 м, тобто він має стати найвищим суднопідіймачем у світі^[6][7].

Класифікація[ред. | ред. код]

За принципом роботи суднопідіймачі поділяються на нахилені, вертикальні і обертові.

Нахилені суднопідіймачі[ред. | ред. код]

Нахилені суднопідіймачі бувають поздовжні і поперечні. У поздовжніх суднопідіймачах судно у підіймальній камері розташовується вздовж напрямку руху, у поперечних — перпендикулярно йому. Вони також бувають односхилі і двосхилі. Двосхилі це коли камера з судном спочатку підіймається, а потім опускається. На останніх використовується поворотний пристрій для переведення судна через вододіл або гребінь греблі. Прикладом може слугувати нахилений суднопідіймач гідровузла Красноярської ГЕС (Російська Федерація).

Див. також: Похилий шлюз в Монтеш.

Вертикальні суднопідіймачі[ред. | ред. код]

Вертикальні суднопідіймачі за принципом дії бувають механічні (з противагами), плунжерні (з гідравлічними пресами) і поплавкові. Найбільш розповсюдженими є механічні суднопідіймачі.^[4]

Обертові суднопідіймачі[ред. | ред. код]

Єдиним в світі обертовим суднопідіймачем є Фолкеркське колесо, що сполучає канали Форт — Клайд і Юніон у Шотландії. Суднопідіймач було введено в дію 2002 року.

Література[ред. | ред. код]

• Суднопідіймач. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 11 (книга 1) — К., 1984.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Суднопідіймач