Суботіна Валерія Андріївна
| Валерія Суботіна Валерія Андріївна Суботіна | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 20 липня 1988 (36 років) Маріуполь  | |
| Національність | українка | |
| Alma Mater | Маріупольський державний університет | |
| Ступінь | кандидат наук із соціальних комунікацій | |
| Псевдо | «Нава» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015—2020, 2022, 2023 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  ССО України | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Суботіна Валерія Андріївна у Вікісховищі | ||
Валерія Андріївна Суботіна, до шлюбу Карпиленко, позивний «Нава» (нар. Маріуполь) — українська журналістка, викладачка, поетеса, військовослужбовиця, майор Національної гвардії України, учасниця російсько-української війни. Кандидат наук із соціальних комунікацій (2014).
Валерія Суботіна народилася в місті Маріуполі на Донеччині.
Закінчила Маріупольський державний університет. Працювала журналісткою місцевого телеканалу «ТВ-7» та викладачкою журналістики і PR Маріупольського державного університету. У 2014 році з початком російсько-української війни вела авторський проєкт «Маріуполь — місто миру».
Служила в пресслужбах полку «Азов» (2015—2016) та Донецького прикордонного загону (2017—2020), де познайомилася з Андрієм Суботіним. За станом здоров'я звільнилася зі служби.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну мобілізована до полку «Азов». 5 травня 2022 року за два дні до загибелі Андрія пара одружилася на оточеній окупантами «Азовсталі» в Маріуполі. Дві обручки з фольги Андрій виготовив самостійно[1]. 12 травня того ж року трагічну історію їхнього кохання на своєму ютуб-каналі опублікував Дмитро Козацький[2].
17 травня 2022 року потрапила в російський полон, з якого була звільнена за обміном 10 квітня 2023 року.
У 2023 році після повернення з російського полону — радниця Командувача ССО ЗСУ генерал-майора Віктора Хоренка з питань комунікацій.
- «Квіти і зброя» — поетична збірка (2021; перевидана 2023)
- «Азовсталь. Сталева пресслужба» (2024, Харків, «Фоліо», Серія «Воєнні щоденники»)
- «Полон» — мемуари про перебування у російському полоні (2024)
- нагрудний знак «За мужність в охороні державного кордону»
- відзнака Командувача ООС «За звитягу та вірність»
- медаль «За військову службу Україні» (17 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
- ↑ Андрій Суботін // Платформа пам'яті Меморіал.
- ↑ Наречена, дружина, вдова, — історія кохання на «Азовсталі» // Вечірній Київ. — 2022. — 19 травня.
- ↑ Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 343/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Федченко, А. «Росіяни питали, що означає „Нава“ — я відповіла, що для них нічого хорошого». Валерія Суботіна — про полон, «Азовсталь», рідний Маріуполь, вбитого чоловіка і перемогу // Новинарня.
- Калюжна, К. «Тепер житиму за двох». Історія кохання Валерії та Андрія, які одружилися в бункері на «Азовсталі» // УП. Життя. — 2023. — 19 травня.
- Котубей, О. «Квіти і зброя». Історія звільненої захисниці Азовсталі, поетки й пресофіцерки Валерії «Нави» Карпиленко // Суспільне Культура. — 2023. — 11 квітня.
- Мішаглі, О. Валерія Карпиленко «Нава» вдома! Історія маріупольської поетеси, яка вийшла заміж на Азовсталі й втратила чоловіка // Вікна новини. — 2023. — 10 квітня.
- Мірер, П. Обличчя «Азовсталі». Історії захисників Маріуполя // Суспільне Новини. — 2022. — 18 травня.
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | Трагічна історія кохання на Азовсталі на YouTube // Dmytro Kozatskyi. — 2022. — 12 травня. |
- Карпиленко Валерія Андріївна // Науковці України.
- У Києві відбулася творча зустріч із захисницею Маріуполя Валерією Суботіною // Укрінформ. — 2023. — 13 травня.
- «Мене знайшли у горі мертвих тіл». Як Валерія Суботіна вижила на «Азовсталі» і в полоні
 | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |