Стрілкове (Крим)

Стрілкове


Координати 45°06′40″ пн. ш. 36°20′05″ сх. д. / 45.11111111113877570° пн. ш. 36.33472222224977344° сх. д. / 45.11111111113877570; 36.33472222224977344Координати: 45°06′40″ пн. ш. 36°20′05″ сх. д. / 45.11111111113877570° пн. ш. 36.33472222224977344° сх. д. / 45.11111111113877570; 36.33472222224977344

Країна Україна Україна
Часовий пояс UTC+2
Стрілкове. Карта розташування: Україна
Стрілкове
Стрілкове
Стрілкове (Україна)
Мапа

Стрілко́ве (до 1948 року Чореле́к; рос. Стрелковое, крим. Çörelek, Чёрелек) — колишнє село в Ленінському районі Криму, що було розташоване на південному сході району і Керченського півострова, приблизно за 4 км на захід від сучасного села Завітне[1].

Історія[ред. | ред. код]

Перша задокументована згадка про село зустрічається у Камеральному Описі Криму… 1784 року, відповідно до якого, в останній період Кримського ханства Чанкал належав до Дін Керченського кадилика Кефинського каймакамства[2].

Після анексії Криму Російською імперією 8 січня 1784 року, селище було приписане до Левкопольського повіту Таврійської області[3], а після ліквідації в 1787 році Левкопольського[4] — до Феодосійського повіту. Після Павловських реформ, з 12 грудня 1796 року по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[5]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[6], Чурелек було включено до Акмозької волості Феодосійського повіту.

Відповідно до Ведомости о числе селении, названиях оных, в них дворов… состоящих в Феодосийском уезде от 14 октября 1805 года , в селі Чурелек було 6 дворів и 40 мешканців[7]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року село Шурелек позначене з 6 дворами[8]. Після реформи волосного поділу 1829 року Черелек, згідно «Ведомости о казённых волостях Таврической губернии 1829 г», віднесли до Чурубаської волості (перейменованої з Аккозької)[9]. На карті 1842 року Чорелек позначено умовним знаком «мале поселення», тобто, менше 5 дворів[10].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Сарайминської волості. Згідно з «Списком населённых мест Таврической губернии по сведениям 1864 г.», складеним за результатами VIII ревізії 1864 року, Чорелек — власницьке (?) татарське село з 16 дворами і 35 мешканцями при колодязях[11]. На триверстовій карті 1865—1876 року в селі Чорелек позначено 21 двір[12]. По «Памятной книге Таврической губернии 1889г», за результатами Х ревізії 1887 року, в селі Чорелек було 24 двора і 109 мешканців[13]. По «…Памятной книжке Таврической губернии на 1892 год» в Чоралеці, що входив у Сарайминське сільське товариство, було 12 мешканців у 2 домогосподарствах, а у безземельному Чоралеці, що не входив у сільське товариство — 69 мешканців, що не мали домогосподарств[14]. За енциклопедичним словником «Німці Росії», у 1892 році в Чорелек заселилися кримські німці лютерани на 1500 десятинах землі[15]. По «…Памятной книжке Таврической губернии на 1902 год» село Чоралек, що входило до Сарайминського сільського товариства, мало 101 мешканця у 2 домогосподарствах[16], а, по енциклопедичному словнику «Німці Росії», в 1904 році мешканців було 18[15]. У Статистическом справочнике Таврической губернии. Ч.II-я. Статистический очерк, выпуск седьмой Феодосийский уезд, 1915 г. в Сарайминській волості Феодосійського повіту значаться село і маєток Чоралек[17].

За радянської влади, відповідно до постанови Кримревкому від 8 січня 1921 року[18] була скасована волосна система і село включили до складу Керченського повіту, котрий в жовтні 1923 року було перетворено на Керченський район[3]. Згідно Списку населённых пунктов Крымской АССР по Всесоюзной переписи 17 декабря 1926 г., село Чорелек, з населенням 118 чоловік, з яких було 57 німців[15] входило до складу Яниш-Такилської сільради Керченського району[19]. 15 вересня 1931 року Керченський район скасували і село включили до складу Ленінського, а з 1935 — Маяк-Салинського району[3], котрий було перейменовано 14 грудня 1944 року на Приморський[20]. На кілометровій карті Генштабу Червоної армії 1941 року в селі позначено 22 подвір'я[21]. Невдовзі після початку Німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року, кримські німці були виселені, спочатку у Ставропольський край, а потім до Сибіру і північного Казахстану[22].

У 1944 році, після звільнення Криму, згідно Постанові ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, 18 травня кримські татари були депортовані у Середню Азію[23]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 року, Чорелек перейменували у Стрілкове[24]. Ліквідовано в період з 1954 по 1968 рік, як село Завітнинської сільради[25].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карта Криму Генштабу Червоної армії 1941 р. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2014.
  2. Камеральний Опис Криму л. А. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 30 березня 2014.
  3. а б в Автономная Республика Крым. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  4. ИТУАК, Т.6,стр.13.Киреенко Г. К. Об ордерах князя Потемкина…. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 30 березня 2014.
  5. Крым 1783—1998 гг., стр. 122. Указ Павла I Сенату о новом разделении государства на губернии. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2014.
  6. Крым 1783—1998 гг., стр. 134. Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губерни. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2014.
  7. ИТУАК, т. 26, стр.125. Лашков Ф. Ф. Исторический очерк Крымско-татарскаго землевладения. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 30 березня 2014.
  8. Карта Мухіна 1817 року. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 30 березня 2014.
  9. Крым 1783—1998 гг., Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. стр. 131. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2014.
  10. Карта Бетева и Оберга. Военно-топографическое депо, 1842 г. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 30 березня 2014.
  11. Крым 1783—1998 гг., стр. 199. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2014.
  12. Трехверстовая карта Крыма ВТД 1865—1876. Лист XXXIII-15-e. Архів оригіналу за 31 березня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
  13. Памятная книга Таврической губернии 1889г (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  14. 1892. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. Стр. 89, 90. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
  15. а б в Энциклопедический словарь Немцы России (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2016. Процитовано 30 березня 2014.
  16. Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1902 год. стр. 160—161. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
  17. Крым 1783—1998 гг., стр. 283. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2014.
  18. История Городов и Сёл. Том Крым, стр. 521. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 2 квітня 2014.
  19. Крым 1783—1998 гг., стр.338. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2014.
  20. УКАЗ Президиума Верховного Совета РСФСР О переименовании районов и районных центров Крымской АССР от 14 декабря 1944 г. Архів оригіналу за 13 березня 2010. Процитовано 2 квітня 2014.
  21. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Карта Крыму не вказано текст
  22. Этнография народов Крыма. Немецкие колонии в Крыму. Архів оригіналу за 7 травня 2008. Процитовано 2 квітня 2014.
  23. Постановление № ГОКО-5859 от 11 мая 1944 г. Архів оригіналу за 18 серпня 2018. Процитовано 2 квітня 2014.
  24. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
  25. «Крымская обл. — 1968 г.» стр.129. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 квітня 2014.