Стриженова Катерина Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стриженова.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Токмань.
Стриженова Катерина Володимирівна
Народилася20 березня 1968(1968-03-20)[1] (57 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Росія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка, ведуча, телеведуча Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМосковський державний університет культури і мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1984 — тепер. час
У шлюбі зОлександр Стриженов Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0834656
CMNS: Стриженова Катерина Володимирівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Катерина Володимирівна Стриженова (нар.. 20 березня 1968, Москва, РРФСР, СРСР) — радянська та російська акторка театру і кіно, пропагандистка, телеведуча. Ведуча телепрограми «Добрий ранок» на «Першому каналі» з січня 1997 року.

За свідоме порушення державного кордону України при в'їзді на територію окупованого Росією Криму у серпні 2017 року разом із чоловіком внесена до бази «Миротворець»[2]. Також веде багаторічну антиукраїнську пропаганду в телевізійній програмі «Час покаже»[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 20 березня 1968 року в Москві.

Батько — Володимир Іларіонович Токмань (1937—1976), журналіст, письменник, засновник і головний редактор журналу «Студентський меридіан» (1974—1976), секретар Харківського обкому комсомолу з пропаганди, працівник ЦК ВЛКСМ, публіцист, нагороджений орденом Дружби народів[4][5][6]. Помер від раку, коли Каті було шість років, а сестрі Вікторії — дванадцять. Мати — Валентина Яківна Токмань (нар. 24 жовтня 1940), за освітою філолог. Після смерті чоловіка у віці тридцяти шести років залишилася одна з двома дітьми. Викладала російську мову як іноземну, потім працювала в Адміністрації Президента Росії[7].

З п'ятирічного віку Катерина почала зніматися в дитячих телевізійних програмах «АБВГДейка», «Будильник» та «Веселі нотки»[8], вела дитячі концерти та вистави. Тоді ж батьки віддали її до московського дитячого ансамблю танцю «Калинка»[9][10].

Дебютом молодої актриси в кіно стала головна роль дев'ятикласниці Тані Корнілової в сімейній мелодрамі «Лідер» режисера Бориса Дурова, що вийшла на радянські екрани в 1984 році. На зйомках цього фільму в Сочі Катя познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Олександром Стриженовим, який теж був зайнятий в одній з головних ролей в цій картині.

Закінчила режисерський факультет Московського державного інституту культури.

Грала в спектаклях «Підземка» і «Гамлет» в Театрі Антона Чехова[11], а також у виставах Державного театру кіноактора. У 1996—1998 роках виконувала роль Мами у дитячому телешоу «Вулиця Сезам»[12].

З січня 1997 року вона працює ведучою телепрограми «Добрий ранок» на російському «Першому каналі» (до 2002 року називався «ОРТ»). З 1997 по 2005 рік вела цю програму в парі зі своїм чоловіком[13][14], а з 2005 року — одноосібно[15].

У 1997 році знялася в кліпах «Буде все, як ти захочеш» та «Їй одній» співака і композитора Олександра Шевченка.

У 2007 році закінчила відділення гештальт-терапії Інституту практичної психології та психоаналізу.

З вересня 2008 року по квітень 2009 року брала участь у проекті Першого каналу «Льодовиковий період-2», де її партнером в танцях на льоду був фігурист був Олексій Тихонов. У вересні, на одному з тренувань Катерина зламала два ребра під час підтримки — так сильно Олексій її тримав. Незважаючи на сильні болі, вона вирішила ризикнути і продовжити кататися, дійшовши до самого фіналу шоу[16].

Наряди шиє переважно її сестра, модельєр Вікторія Андреянова, випускниця Московського державного текстильного університету імені А. Н. Косигіна.

З грудня 2010 по грудень 2011 року була головним редактором журналу «ITALIA — Made in Italy». Також знімалася в ТВ-ролику зубної пасти «Colgate Total».

З 6 вересня по 11 жовтня 2013 року вела ток-шоу «За і проти» на «Першому каналі» разом з Олександром Гордоном[17].

29 вересня 2013 року була однією з основних ведучих благодійного телемарафону «Всім світом», присвяченого допомозі постраждалим від повені на Далекому Сході[18].

25 листопада 2013 року на «Першому каналі» стартував новий телевізійний проект про взаємини між чоловіком і жінкою «Вони і ми», ведучими якого стали Катерина Стриженова та Олександр Гордон[19][20].

З 15 вересня 2014 року і донині Катерина веде ток-шоу «Час покаже» на «Першому каналі» в парі з Петром Толстим[21], потім з Артемом Шейніним, а з 2017 року — з Анатолієм Кузічевим.

29 березня 2021 року в ефірі програми «Час покаже» обговорювався Голодомор 1932-33 років в Україні. Стриженова вирішила блиснути дотепністю і заявила : "Ви нам запропонували покаятися, розділити ці поняття і [то] що з голоду страждали лише на Україні. Така політика. За що ще ми повинні покаятися — після реклами". Після цих слів вона впала прямо в етері «Першого каналу»[22] та зламала руку[23]. Відео набрало сотні тисяч переглядів і чимало схвальних відгуків від глядачів.

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Олександр Стриженов з донькою Олександрою у 2010 році.
  • Чоловік — Олександр Стриженов (нар. 6 червня 1969), російський актор театру і кіно, режисер, сценарист, продюсер. Катя і Саша познайомилися, ще будучи школярами, в Сочі на зйомках радянського фільму «Лідер» (1984) режисера Бориса Дурова, в якому обидва були зайняті в головних ролях. Відтоді не розлучалися. Одружилися відразу після повноліття[24]. 25 жовтня 2017 року відзначили в Шанхаї 30-річчя спільного життя.[25]
    • Донька — Анастасія (нар. 13.04.1988). Навчалася у Великій Британії. У 2013 році вийшла заміж за фінансиста Петра Грищенка. Разом з чоловіком живе в Нью-Йорку[26][27], онук Петро (03.04.2018)
    • Донька — Олександра (нар. 19 грудня 2000).[28] Навчалася у математико-економічному класі середньої школи. З трирічного віку займалася художньою гімнастикою у Ірини Вінер. Навчалась танцям в балеті «Тодес». Знялася у фільмах батька «Любов-морков» (2007) та «Юленька» (2009), а також у фільмі режисера Зиновія Ройзмана « У кожного своя війна» (2010).

Творчість

[ред. | ред. код]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]
  • «Лускунчик» — Маша
  • «Вшанування» — Санні Хейнз
  • «Гамлет» — Офелія (Театр Антона Чехова)
  • «Підземка» — … (Театр Антона Чехова)
  • «Сини його коханки»
  • «Ненормальна. Ненормальна? Ненормальна!!!»
  • «Дамочка, або мінливості любові» — Ольга (Театральне агентство «Арт-Партнер ХХІ»),

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Санкції

[ред. | ред. код]

Катерина Стриженова публічно закликає до агресивної війни, виправдовує та визнає законною збройну агресію Російської Федерації проти України, тимчасову окупацію території України, а також прославляє представників збройних формувань Російської Федерації та регулярних незаконних збройних формувань.[29]

15 січня 2023 року Катерина Стриженова була додана до списку підсанкційних осіб в Україні.[30]

Визнання

[ред. | ред. код]

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Громадські нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2010 рік — приз VIII Відкритого російського фестивалю театру і кіно «Амурська осінь» в Благовєщенську в номінації «Краща жіноча роль у театрі» — за виконання ролі в антрепризній виставі режисера Надії Птушкіної «Ненормальна. Ненормальна? Ненормальна!!!»[31][32][33].
  • 2010 рік — лауреат премії «Світський журналіст року» (Москва) у номінації «За внесок у професію»[34][35][36].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Відома російська телеведуча потрапила в базу «Миротворця». Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
  3. ↑ Стриженова Екатерина Владимировна / Стриженова Катерина Володимирівна / Strizhenova Ekaterina Vladimirovna [Архівовано 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ https://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:x6gQFw7P7JcJ:https://librusec.pro/a/27180+&cd=11&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=opera
  7. ↑ Екатерина Стриженова: «Я в маму — однолюб» (+ ФОТО из семейного альбома). [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] // 7days.ru
  8. ↑ а б Анна Немолякина. Екатерина Стриженова привезёт в Баку свой спектакль. [Архівовано 12 березня 2018 у Wayback Machine.] Сайт «Москва-Баку» // moscow-baku.ru (24 июля 2015 года)
  9. ↑ Краткая биография Екатерины Стриженовой. Фильмы, спектакли и программы с участием актрисы. [Архівовано 5 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // afisha.ru
  10. ↑ Официальный сайт детского ансамбля танца «Калинка» (Москва). [Архівовано 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // dance-kalinka.ru
  11. ↑ Екатерина Стриженова. Краткая биография. [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Официальный сайт Театра Антона Чехова // chekhov.ru
  12. ↑ 1 сентября может стать Днем моркови. Ведь именно в этот день за образование наших детей возьмутся герои нового образовательного 52-серийного сериала "Улица Сезам". Учительская газета. 6 лютого 1996. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
  13. ↑ Почему «Доброе утро» лишилось двух ведущих?. Комсомольская правда. 6 квітня 2005. Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
  14. ↑ Почему супруги Стриженовы покинули Первый канал? Перед началом нового телесезона многие ведущие стали безработными. Мы решили выяснить, какие у них планы... Комсомольская правда. 8 серпня 2005. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 2 жовтня 2018.
  15. ↑ Неспящие в эфире. www.womanhit.ru. Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 23 липня 2017.
  16. ↑ Марта Черемнова. Екатерина Стриженова: «Вряд ли я пожалею о своём участии в „Ледниковом периоде“». [Архівовано 21 червня 2017 у Wayback Machine.] Издательский дом «Мир новостей» // mirnov.ru (№ 2 (784) от 29 декабря 2008 года)
  17. ↑ Программа Первого канала. Шоу «За и против». [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.] // vokrug.tv
  18. ↑ Десять часов, которые изменили телеэфир. РИА Новости. 3 жовтня 2013. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
  19. ↑ Надежда Шульга. Стриженова и Гордон постараются «понять и простить». [Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (25 ноября 2013 года)
  20. ↑ «Они и мы» — новый проект Первого канала. «Они и мы» — это передача о том, чего хотят женщины, о чём говорят мужчины и, главное, как тем и другим понимать друг друга. [Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // vokrug.tv (25 ноября 2013 года)
  21. ↑ Человек из телевизора. Политика для домохозяек — абсолютное ноу-хау Первого канала. Радиостанция «Эхо Москвы». 20 вересня 2014. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 2 жовтня 2018.
  22. ↑ Екатерина Стриженова упала в прямом эфире программы Время покажет (29.03.2021) (укр.), процитовано 10 лютого 2023
  23. ↑ Російська пропагандистка Стриженова зламала руку під час ефіру про Голодомор в Україні: "За що ще ми повинні покаятися?". ВІДЕО. censor.net. 29 березня 2021. Процитовано 30 березня 2020.
  24. ↑ Ольга Шаблинская. Екатерина и Александр Стриженовы: «Мы вместе 30 лет!». [Архівовано 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Газета «Аргументы и факты» // aif.ru (7 марта 2012 года)
  25. ↑ Публикация Стриженова Екатерина в Instagram • Окт 25, 2017 at 4:48 UTC. Instagram. Процитовано 22 грудня 2017.
  26. ↑ Ольга Александрова. Дочки Екатерины Стриженовой очень похожи на маму. [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (23 октября 2015 года)
  27. ↑ Алла Занимонец. Екатерина Стриженова: «Не могу привыкнуть к тому, что я тёща!». Известная телеведущая рассказала в интервью о том, как выдавала замуж старшую дочь. [Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.] ООО «ТН-Столица» // tele.ru (5 февраля 2014 года)
  28. ↑ Публикация Стриженова Екатерина в Instagram • Дек 19, 2017 at 2:25 UTC. Instagram. Процитовано 22 грудня 2017.
  29. ↑ СТРИЖЕНОВА Катерина Володимирівна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2023. [Архівовано 2023-03-12 у Wayback Machine.]
  30. ↑ Указ Президента України №23/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року " про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"». Президент України. 15 січня 2023. Архів оригіналу за 15 січня 2023. Процитовано 15 лютого 2025.
  31. ↑ Илья Игнатов. Чем запомнилась восьмая «Амурская осень». [Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» в Приамурье // amur.kp.ru (27 сентября 2010 года)
  32. ↑ В Приамурье завершился 8-й фестиваль кино и театра «Амурская осень». [Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // primamedia.ru (27 сентября 2010 года)
  33. ↑ «Амурская осень» подвела итоги. В Благовещенске состоялась церемония закрытия VIII Открытого российского фестиваля театра и кино. [Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // vokrug.tv (27 сентября 2010 года)
  34. ↑ Наталия Гулькина наградила Екатерину Стриженову. В клубе отеля «Метрополь» состоялась ежегодная церемония награждения премией «Светский журналист года».[недоступне посилання] Газета «Комсомольская правда» (Беларусь) // kp.by (1 декабря 2010 года)
  35. ↑ Милена Жарова. Стриженова стала журналистом года. [Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // dni.ru (30 ноября 2010 года)
  36. ↑ Анатолий Петрович. Светский журналист года (2010). [Архівовано 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // msk-times.ru (2 декабря 2010 года)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стриженова_Катерина_Володимирівна&oldid=44983877