Стороженко Андрій Володимирович

Стороженко Андрій Володимирович
Народився12 серпня 1857(1857-08-12)
Велика Круча
Померпісля 1 січня 1926
Країна Російська імперія
Діяльністьісторик, славіст, публіцист, літературознавець, меценат, політик, літературознавець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський університет
Галузьісторик, славіст, археограф
ЗакладКиївський університет
Науковий керівникКотляревський Олександр Олександрович
ВчителіКотляревський Олександр Олександрович Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиУваровська премія

Андрій Володимирович Стороженко (12 серпня 1857(18570812), Велика Круча, нині Лубенського району Полтавської області — ?) — історик і славіст, громадський діяч, родом з Пирятинщини, вихованець Київського університету (1879; учень Олександра Котляревського). Лауреат Уваровської премії.

Земський і дворянський діяч на Пирятинщині й Переяславщині; голова Переяславської Земської Управи (1886—1892) й переяславський маршал дворянства (1912—1916).

Член Київської археографічної комісії, Товариства Нестора Літописця (заступник його голови), співробітник часопису «Киевская старина», у якій надрукував чимало документальних статей і заміток.

Основні наукові праці Стороженка присвячені історії України й Польщі XV—XVIII століть, серед яких:

З інших — «Литературная история Зеленогорской и Краледворской рукописей» (1880). Стороженко був разом з братом Миколою Стороженком редактором-видавцем родинного архіву «Стороженки» (8 тт., 1902—1910), у якому вміщено перші 2 томи «Родословника» В. Модзалевського (наступних 2 томи були також видані братами Стороженками у 1912—1914 роках).

Як громадсько-політичний діяч, Стороженко стояв на позиціях українського дворянського консерватизму. Замолоду ліберал і українофіл, він згодом (особливо під впливом лівих течій новітнього українського руху), перейшов на платформу російського націоналізму з його антиукраїнським спрямуванням і став одним з лідерів київських «малоросів» («Клуб русских националистов»); автор антиукраїнської праці «Происхождение и сущность украинофильства» (1911).

Відродження української державности у 1917 році Стороженко зустрів вороже (див. редаговану ним збірку «Малая Русь», 1917), а на еміграції видав під псевдонімом «А. Царинный» антиукраїнський памфлет «Украинское движение» (1926).

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]