Степногірськ

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2020)

Селище Степногірськ
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Район	Василівський район
Громада	Степногірська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано	1921 (103 роки)
Статус	із 2024 року
Площа	3,851 км²
Населення	4438 (2018) [1]
Густота	1152 осіб/км²;
Поштовий індекс	71611
Телефонний код	+380 6175
Географічні координати	47°35′13″ пн. ш. 35°21′39″ сх. д. / 47.58694° пн. ш. 35.36083° сх. д. / 47.58694; 35.36083Координати: 47°35′13″ пн. ш. 35°21′39″ сх. д. / 47.58694° пн. ш. 35.36083° сх. д. / 47.58694; 35.36083
Висота над рівнем моря	39 м
Водойма	р. Сухий Янчекрак
День селища	1 травня
Відстань
Найближча залізнична станція:	Плавні-Пасажирські
До станції:	3 км
До райцентру:
- автошляхами:	23,7 км
До обл. центру:
- автошляхами:	39 км
Селищна влада
Адреса	71611, Запорізька обл., Василівський р-н., смт Степногірськ, вул. Шкільна, 24
Голова селищної ради	Кондратюк Ірина Анатоліївна
Карта
Степногірськ
Степногірськ
Степногірськ у Вікісховищі

Степногірськ (до 1987 року — Сухоіванівка) — селище Василівського району Запорізької області. Центр Степногірської селищної громади, якій також підпорядковані населені пункти Жереб'янки, Лобкове, Лук'янівське, Малі Щербаки, Павлівка, Приморське, П'ятихатки та Степове. День селища святкується — 1 травня. Населення — 4438 осіб (2018).

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище міського типу Степногірськ розташоване за 2,5 км від лівого берега Каховського водосховища (Дніпро). На відстані 2 км розташоване село Плавні. Поруч проходить автошлях міжнародного значення М18E105, за 3 км — залізнична станція Плавні-Пасажирська. Відстань до міста Запоріжжя — 39 км, до міста Василівка — 23 км. Площа — 408,2 га.

Історія[ред. | ред. код]

Село Сухоіванівка засновано у 1921 році вихідцями з села Янчекрак (нині — Кам'янське). У 1987 році отримало назву — Степногірськ.

За часів СРСР в селищі існувала центральна садиба радгоспу — технікуму «Перемога», якому належало 7,5 тис. га земельних угідь, з них орної землі — 5,3 тис. га, садів — 141 га, городів — 180 га. Господарство вирощувало зернові культури; було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Є в селі лісопильня. У 1969 році було зібрано по 23 цнт пшениці з га тваринники виробили по 624 цнт молока та 85,9 цнт м'яса на 100 га земельних угідь. За післявоєнні роки в селі зведено 265 індивідуальних житлових будинків.

Найкращі часи в історії селища розпочалися у 1980-х роках, на останньому подиху радянської системи. Передбачалось, що воно стане шахтарським містом, адже поблизу знайшли поклади марганцевої руди, для видобування якої створили Таврійський гірничозбагачувальний комбінат. Працювати сюди їхали здебільшого молоді сім'ї, яких приваблювали не тільки високі заробітки, а й можливість швидко отримати квартиру. У мікрорайонах будували гуртожитки, дитячі садки, школи, їдальні, будинки культури.

Ніщо не передбачало катастрофи, але несподівано виробництво визнали нерентабельним, а у березні 1995 року Міністерство промислової політики України його законсервувало. Відтак майже дві тисячі працівників комбінату залишилися без роботи. Одразу почався занепад міста. Це дуже сильно позначилося на кількості населення міста, частина мешканців переїхала до Запоріжжя (25–30 км) та інших міст, просто лишаючи квартири^[2]. Так у Степногірську з колишніх восьми тисяч жителів залишилась половина.

Згодом до безробіття долучилися комунальні проблеми, які були сховані під землею. Спочатку розрізали й вивезли, ймовірно, на брухт, труби газопроводу, який мав з'єднати селище із магістральною системою, що за 20 км звідси. З ним зникли надії на газифікацію. Не безмірними виявилися підземні газові ємності, які постачали газ на кухні багатоповерхівок. Людям довелося переходити на електроплити.

Через високу концентрацію у воді марганцю почав руйнуватися водогін, який доставляє її з артезіанських свердловин за 12 кілометрів від селища. Нині воду подають два-три рази на добу, її практично не очищують, бо вийшли з ладу очисні споруди. Потужна котельня, через велику відстань від мікрорайонів, обігрівала не будинки, а повітря. Люди, не отримуючи тепла, перестали за нього платити і перейшли на індивідуальне обігрівання житла електрокамінами. Цього не витримали електромережі. Щоб зменшити навантаження на стареньке обладнання, селищна рада під'єднала до мереж ліфтові кабелі, адже ліфти нерухомо стоять уже десять років. Так клубок побутових проблем впав на голови степногірців^[3].

У Незалежній Україні[ред. | ред. код]

Усупереч чуткам, нині селище не виглядає таким, як у 1990-ті роки, сюди ніби повернулося життя. Кількість безробітних знизилась, подорожчало житло. Багато городян працюють у Запоріжжі — на «Запоріжсталі», залізобетонному комбінаті, АвтоЗАЗі. Налагодилось транспортне сполучення, нині є можливість під'їхати до приміських поїздів до станції Плавні-Вантажні, а автобусом до Запоріжжя, із заїздом на 3-й мікрорайон, який курсує через кожні 40 хвилин. Дитячий садок нарешті може витратити гроші не на ремонт, а на новий килим. І найголовніше — зросла народжуваність. Нині у Степногірську проживає понад 60 малят віком до одного року, а у дитячих садочках утворилася черга^[3].

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», Степногірська селищна рада увійшла до складу Степногірської селищної громади^[4].

Російське вторгнення в Україну 2022 року[ред. | ред. код]

Із початком широкомасштабного російського вторгнення в Україну місто Степногірськ систематично перебуває під обстрілами російських окупантів.

13 липня 2022 року окупанти завдали удару касетними снарядами по багатоповерховим будинках та цивільній інфраструктурі Степногірська. Зокрема, руйнування зазнала місцева амбулаторія сімейної медицини, трансформаторна підстанція, через що без електрики залишилося близько 200 споживачів^[5].

2 серпня 2022 року російські окупанти прицільно обстріляли дитячий дошкільний навчальний заклад селища Степногірськ, який вже вдруге ставав мішенню окупантів. Вперше на початку червня снаряд влучив у подвір'я дошкільного закладу^[6].

В ніч на 6 серпня 2022 року окупанти здійснили обстріл промзони Степногірська, в результаті якого зазнала пошкоджень електропідстанція, що призвело до відключення електропостачання у всіх населених пунктах Степногірської селищної громади.

23 лютого 2023 року окупаційні війська рф здійснили обстріл по інфраструктурі Степногірська. Внаслідок ворожої артилерійської атаки постраждала школа та багатоповерховий будинок^[7].

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред. | ред. код]

Економіка[ред. | ред. код]

• Таврійський гірничозбагачувальний комбінат (підприєство з видобутку марганцевої руди нині законсервано).
• Степногорський гірничозбагачувальний комбінат (законсервований).
• «Зоря», ТОВ.
• «Омела», ТОВ.
• СПК «Перемога».
• «Дніпроспецбуд», ТОВ.
• ПАТ «Приватбанк».
• Ощадбанк
• Ринок з торговими кіосками продовольчих і промислових груп товарів, а також речові ряди.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

• Школа^[8]. У школі проводяться освітньо-пізнавальні дитячі гуртки, музичні гурти, танцювальні, спортивні, бібліотека, фітнес-групи.
• Лікарня з поліклінікою та стаціонаром.
• Аптеки.
• Два дошкільних навчальних заклади.
• Степногірський будинок культури «Мир».
• Приватний стоматологічний кабінет.

Транспорт[ред. | ред. код]

До міста є можливість дістатися автобусними маршрутами у напрямку Запоріжжя (АС-3) (кожні 40 хвилин), у напрямку міста Василівка, приміськими поїздами до станції Плавні-Вантажні (за 2,5 км), від якої узгоджені атобусні рейси до Степногірська.

Релігія[ред. | ред. код]

• Храм на честь святої великомучениці Варвари^[9][10]
• Дім молитви євангельських християн-баптистів^[11]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

• Парк Алеї Слави загиблих воїнів під час Другої світової війни.
• Два шкільні стадіони з футбольними полями, на одному з них проводяться сезонні міжрегіональні матчі з футболу серед команд Василівського району.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Офіційний сайт Степногірської селищної громади
• ІМСУ
• Сторінка на сайті Василівської РДА
• Степногорск в депрессии : Инвесторы засматриваются на город, но денег не дают^{[недоступне посилання]} : [рос.] : [арх. 19.04.2017] / Ольга Звонарева, Дмитрий Смольенко, Ярослав Бондаренко // Вся Власть. — 2017. — 11 апреля.

п о р Населені пункти Василівського району Міста Василівка • Дніпрорудне Селища Степногірськ Села Балки • Верхня Криниця • Відножине • Гладке • Грозове • Долинка • Жереб'янки • Зелений Гай • Златопіль • Кам'янське • Коновалова • Лісне • Лобкове • Лугове • Лук'янівське • Мала Білозерка • Малі Щербаки • Маячка • Новобілозерка • Орлянське • Павлівка • Переможне • Першотравневе • Підгірне • Плавні • Приморське • П'ятихатки • Скельки • Степове • Тернувате • Тополине • Улянівка • Шевченка • Широке • Ясна Поляна

п о р Міста та селища Запорізької області Міста Бердянськ · Василівка · Вільнянськ · Гуляйполе · Дніпрорудне · Енергодар · Запоріжжя · Кам'янка-Дніпровська · Мелітополь · Молочанськ · Оріхів · Пологи · Приморськ · Токмак Селища Андріївка · Балабине · Веселе · Залізничне · Кам'яне · Кам'янка · Кирилівка · Комиш-Зоря · Комишуваха · Кушугум · Малокатеринівка · Мирне · Михайлівка · Нововасилівка · Новомиколаївка · Приазовське · Пришиб · Розівка · Степногірськ · Тернувате · Чернігівка · Якимівка