Стеколенко Олександр Леонідович
 | Нейтральність цієї статті під сумнівом. (квітень 2018) |
| Стеколенко Олександр Леонідович | |
|---|---|
| міні | |
| Дата народження | 18 вересня 1971 (52 роки) |
| Місце народження | Україна |
| Громадянство |  Україна |
| Релігія | буддизм традиції карма-кагью |
| Професія | режисер, кліпмейкер |
| Кар'єра | 1995 - зараз |
| IMDb | ID https://www.imdb.com/name/nm7184115/?ref_=nmbio_bio_nm |
| sashastekolenko.com | |
Стеколенко Олександр Леонідович (нар. 18 вересня 1971 року) — український режисер кіно, реклами, фешн-відео та кліпмейкер[1].
У 1991-му закінчив Миколаївський педагогічний інститут (викладач історії).
Працював на національному телебаченні як режисер-постановник шоу на каналі «СТБ», головний режисер «Нового каналу», промоушн-режисер «1+1».
Прославився як кліпмейкер, відображаючи у музичних відео творчість українських та російських виконавців, серед яких Ірина Білик, «Океан Ельзи», Елка, «Скрябін», ШИМ («Каста»), Альона Вінницька, білоруський гурт «Ляпіс Трубецькой», «BRUTTO», «Zdob și Zdub», SunSay, Надія Грановська, Альбіна Джанабаєва, Лама, «Брати Карамазови», Світлана Лобода[2] та ін.
Музичне відео, відзняте на трек «Ляпіса Трубецького» «Я верю» отримав понад 2 млн переглядів.
З 1997 року знімає рекламні ролики, яких зараз у нього в активі близько 500; їх замовниками були, зокрема, такі відомі українські і світові бренди, як Samsung, Watsons, Danone, Roshen, Zarina, «Коктебель», Procter & Gamble, Geocell, MTC, Carte Noire, Nokia, Beeline та ін.
У 2007 році дебютував у ігровому кіно з телевізійним фільмом «Тривожна відпустка адвоката Ларіної», відзнятим у жанрі іронічного детектива на замовлення телеканала ОРТ.
У 2009 році на замовлення телеканала «Інтер» був створений 4-серійний фільм «Правдива історія про Червоні вітрила» за мотивами творів Олександра Гріна.
У 2010 році на замовлення телеканалу «Інтер» у співавторстві з братом Ігорем Стеколенко був створений 12-серійний документальний фільм «Зворотній відлік» — щоденник підготовки до бою за звання чемпіона світу між боксерами Віталієм Кличком і Шенноном Бріґґзом. Тоді ж була створена BURO — творча лабораторія братів Стеколенко, яка займається виробництвом музичного відео і фешн-фільмів.
У 2011—2012 працював над рекламними фільмами на замовлення Міністерства освіти України, Міністерства охорони навколишнього середовища Грузії.
У 2013 році разом з Ігорем Стеколенко як креативний директор працював над створенням телевізійного шоу «Зірки в опері» для телеканала «1+1».
У тому ж році був запрошений експертом Великого журі у категорії «музичне відео» міжнародного фестивалю «Meter film».
2014 — режисер документального фільму «Коктейлі Грушевського» з циклу «Зима, що нас змінила» (для каналу «1+1»)
2014 — фешн-фільм «Shoulders of a men», створений для українського бренду Syndicate, потрапив у шортлист Берлінського фестивалю фешн-фільмів (BFFF) і Австралійського міжнародного фестивалю фешн-фільмів (AIFFF) у Сіднеї.
У 2015 ролик «Війна» з соціального проекту «Одна країна — один народ» отримав численні нагороди на фестивалях RedJolbors, Red Apple, Ідея, Epica.
Фешн-фільм «Syndicate. Basicism» здобув перемогу на фестивалі SFFF у Сантьяго в номінації «найкраща режисура», а також потрапив до двох номінацій на AIFFF.
У квітні 2015 року у співавторстві з режисером Ігорем Стеколенко було створено відеосценографію для міжнародного проекту — балету «The Great Gatsby» (хореографія Dwight Rodhen, головна партія — Деніс Матвієнко)
У грудні 2015 року ролик Samsung Evolution увійшов у тижневий чарт ТОР5 Ad Forum, який визначатиме найцікавіші рекламні ролики світу.
З 2009 року режисер Олександр Стеколенко є академіком Національної телевізійної академії «Телетріумф».
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 2008: «Тривожна відпустка адвоката Ларіної»
- 2010: «Правдива історія про Червоні вітрила»
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Режиссер Александр Стеколенко: «Мы принципиально выбрали Ассоль, не похожую на Вертинскую» [Архівовано 1 квітня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Киевский режиссер Александр Стеколенко снял клип на песню группы «Ляпис Трубецкой» [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)