Стейтен-Айленд

Округ Річмонд
	Округ Річмонд, Нью-Йорк
	Вид на Стейтен-Айленд з мосту Верразано.
	; Печатка
	; Печатка
	; На мапі штату Нью-Йорк
	; Розташування штату Нью-Йорк на мапі США
Заснований	1661
Центр
Площа; - Загальна; - Суходолу; - Водойм	; 102 кв. миль (264 км²); 58 кв. миль (150 км²); 44 кв. миль (114 км²), 43.14 %
Населення; - (2000); - Густота	; 443 728 ; 4338/кв. миль (1674,9/км²)
Вебсайт	statenislandusa.com

Координати: 40°34′34″ пн. ш. 74°08′41″ зх. д. / 40.57628055558377866° пн. ш. 74.14483888891678021° зх. д.

Стейтен-Айленд^[1]^[2]^[3]^[4]^[5] (англ. Staten Island, МФА: [ˌstætənˈaɪlənd]) — округ (боро) у місті Нью-Йорк штату Нью-Йорк у США, п'ятий за чисельністю населення серед округів міста (близько 468 тис. осіб). Найбільш територіально віддалений від центра і найменш населений з усіх районів Нью-Йорка. Найпівденніша частина штату Нью-Йорк; територіально збігається з округом Річмонд і тому аж до 1975 року називався Округ Річмонд (англ. Borough of Richmond). Став міським районом Нью-Йорка в 1898 році.

Історія[ред. | ред. код]

Перший контакт європейців з островом і його жителями був зареєстрований у 1524 році: Джованні да Верраццано відвідав острів, перепливши через протоку Нарроуз (англ. the Narrows). У 1609 році Генрі Гудзон оголосив острів голландською торговельною територією, назвавши його Статен Ейландт (нід. Staten Eylandt) на честь парламенту Північнонідерландської конфедерації — Генеральних штатів (нід. Staten-Generaal).

І хоча першу голландську угоду про нову колонію Нідерландів було підписано на Мангеттені в 1620 році, Стейтен-Айленд залишався неколонізованим голландцями протягом багатьох десятиліть. У 1639-1655 роках голландці зробили три спроби встановити постійний контроль над островом, але кожного разу ці спроби зазнавали поразки через конфлікти з місцевими індіанськими племенами.

Лише в 1661 році в селищі Ауде Дорп (нід. Oude Dorp — «Старе село») вперше було встановлено угоду про постійне голландське володарювання, але лише на південь від Нарроуз — недалеко від району Південного пляжу (South Beach), де проживала невелика група валлонів і гугенотів, вихідців з Нідерландів.

З 1947 року на Стейтен-Айленді знаходилося міське звалище, яке закрилося лише у 2001 році^[6]. Зараз ведуться роботи з рекультивації для створення зон відпочинку і розваг.

Стейтен-Айленд вважається «спальним» районом Нью-Йорка. У порівнянні з іншими районами (Бронксом, Брукліном, Мангеттеном і Квінзом), життя тут спокійніше: до 1960 року в південній частині острова розташовувалися фермерські господарства. Після побудови моста Верразано, який зв'язав Стейтен-Айленд з Брукліном, почалося його активне заселення. На вулицях стало більше транспорту, дорожніх пробок, аварій і дорожніх робіт.

Про деякі нюанси життя на цьому острові в 2009 році режисером Джеймсом ДеМонако було знято художній фільм «Стейтен-Айленд» (англ. Staten Island).

Географія[ред. | ред. код]

Стейтен-Айленд займає 151,5 км² суші (включаючи п'ять дрібних острівців), і 114,5 км² припадає на акваторію. Острови Стейтен-Айленд і Лонг Айленд розділяє протоку Нарроуз, а від «великої землі» — штату Нью-Джерсі — Стейтен-Айленд відділений протоками Артур-Кілл (англ. Arthur Kill) і Кілл Ван Кулл (англ. Kill Van Kull).

Острів сполучений з Нью-Джерсі мостами Байон (англ. Bayonne Bridge), Аутербрідж Кроссінг (англ. Outerbridge Crossing) і Готалз (англ. Goethals Bridge), а Брукліном — мостом Верразано, одним з найбільших висячих мостів у світі.

Найвища точка острова знаходиться на Тодт-Хілл (Todt Hill — від нід. «Мертвий пагорб»); там розташовується Моравське кладовище. У 1960 році в місті йшли бурхливі дебати з приводу організації на Стейтен-Айленді природної території під охороною. У результаті була створена найбільша в Нью-Йорку паркова зона — Ґрінбелт (англ. Greenbelt — «Зелений пояс»). Стейтен-Айленд називають «легенями Нью-Йорку»: за кількістю зелені і природних місць відпочинку район займає перше місце в місті.

Демографія[ред. | ред. код]

Історія переписів
Перепис	Населення	Зміна в %
2010	469 691	—
2020	495 747	5.5%
Десятилітній перепис в США^[7]

Населення острова налічує 468,7 тисячі жителів (+5.6 % в порівнянні з 2000), з яких понад 12 тисяч (за іншими джерелами — понад 50 тисяч) — російськомовні іммігранти. Найбільша національна меншина — італійці (понад 167 тисяч осіб).

Згідно з опитуванням 2009 року, населення Стейтен-Айленду складається з 75,7 % білих, 10,2 % афроамериканців, 0,2 % американських індіанців і корінних жителів Аляски, 7,4 % азійців та 4,6 % іншої раси. Вихідці з Латинської Америки або латиноамериканці будь-якої раси становлять 15,9 % населення.

За даними опитування, до першої десятки за походженням належать:

Італійці: 34,7 %
Ірландці: 14,2 %

Віковий розподіл населення поданий у таблиці:

Стать	До 15 років	15-21	22-29	30-39	40-49	50-65	65-85	Понад 85
Чоловіки	48726	20626	22731	34676	33411	33957	18691	1667
Жінки	46227	19264	22997	36438	35731	37511	26586	4489

Відомі особистості[ред. | ред. код]

У районі народилися:

Корнелій Вандербільт (1794—1877) — магнат, бізнесмен і філантроп;
Філліс Аллен (1861—1938) — американська комедійна акторка німого кіно;
Едвард Платт (1916—1974) — американський актор;
Роберт Лоджа (1930—2015) — актор США;
Ден Донован (* 1956) — американський політик;
Інгрід Майкельсон (*1979) — співачка інді-поп і авторка пісень.

Громадський транспорт[ред. | ред. код]

Стейтен-Айленд обслуговується місцевими автобусними маршрутами. Два маршрути пов'язують острів Стейтен-Айленд з Брукліном, а також 28 автобусів експрес-маршрутів — з Мангеттеном.
На Стейтен-Айленді з північного сходу на південний захід проходить лінія міського потягу з більш ніж двома десятками станцій, на якій використовуються потяги та система оплати як у метро. Розглядаються проєкти з перетворення дієвих і покинутих залізничних ліній острова у дві лінії швидкісного трамвая.
Безплатна поромна переправа «Стейтен-Айленд Феррі» пов'язує острів з Мангеттеном; інтервал руху поромів — близько пів години.
Автобуси, міський потяг і пором Стейтен-Айленда управляються єдиною нью-йоркською транспортною компанією MTA.