Стасів Владислав Володимирович
| Владислав Стасів Владислав Володимирович Стасів | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 29 листопада 1999 м. Стрий, Львівська область | |
| Смерть | 21 вересня 2022 (22 роки) селище Ямпіль, Донецька область (вогнепальне поранення від кулі снайпера) | |
| Поховання | м. Стрий | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Динамо» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Владислав Володимирович Стасів (29 листопада 1999 — 21 вересня 2022) — військовослужбовець Збройних сил України, солдат 103-ї ОБрТрО, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно, 2022).
Народився 29 листопада 1999 року у місті Стрий Львівської області. Навчався у місцевих школах №11 і №3 ім.І.Франка. Продовжив здобувати освіту у Івано-Франківському НТУ нафти і газу на спеціальності «Туризм». Обожнював музику, зокрема захоплювався фрістайлом. З ранніх років займався і цікавився футболом. Був фанатом київського футбольного клубу «Динамо», тому й у війську обрав собі однойменний позивний.
У перші дні повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України від окупантів. Служив у лавах 65-го окремого батальйону 103-ї окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. Разом із побратимами боронив північ Полтавщини, з березня 2022 року брав участь у бойових діях на Сумщині, Харківщині та Донеччині.
Загинув 21 вересня 2022 року у бою від ворожої кулі снайпера, звільняючи селище Ямпіль [1].
Прощання з воїном відбулося 25 вересня 2022 року у рідному місті. Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища [2].
- орден «За мужність» III ступеня (17 листопада 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [3].
- На честь Владислава і його командира побратими вивісили на найвищій точці звільненого Ямполя синьо-жовтий прапор як символ жертовності та подвигу українських захисників [4].
- В пам'ять про Героя на території 11 школи висаджено іменну магнолію, а на алеї пам'яті полеглих захисників-випускників 3 школи — сакуру та калину.
- 20 жовтня 2023 року в 11 школі відбулося відкриття пам'ятного знаку, де викарбуване ім'я Владислава Стасіва.
- ↑ У боях з окупантами загинули легендарний кіборг Микола Озеров та навідник Владислав Стасів. Еспресо.Захід. Еспресо TV. 23 вересня 2022. Архів оригіналу за 23 вересня 2022. Процитовано 13 лютого 2025.
- ↑ Із скорботою Стрий попрощався із своїми Захисниками-Героями Миколою Озеровим та Владиславом Стасівим.
- ↑ Указ Президента України № 783/2022 від 17 листопада 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Садловська, Катерина (4 жовтня 2022). Львівські тероборонівці вшанували побратимів, які загинули під час штурму Ямполя. Суспільне Львів. Архів оригіналу за 31 січня 2023. Процитовано 13 лютого 2025.
- Владислав Стасів // Платформа пам'яті Меморіал.
 | Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |