Старий Вюртемберг
Старий Вюртемберг | |
Країна | ![]() ![]() |
---|---|
![]() ![]() |
Старий Вюртемберг (нім. Altwürttemberg) був князівською територією Вюртемберга до імперського договору або Reichsdeputationshauptschluss 1803 року, на відміну від Нового Вюртемберга, який послідував і отримав велику кількість додаткових територій, особливо на схід і південь від Старого Вюртемберга.


Старий Вюртемберг складався з тих регіонів, які належали герцогству Вюртемберг до 1803 року. До них входили колишнє графство Вюртемберг у центрі Середнього Неккара та додаткові території, які воно здобуло: графства Кальв, Мемпельгард, Тюбінген, Урах і Вайхінген, баронство Гейденхайм і Тек, успадковане Рейхслехен, або імперський феод Грюнінген, і численні менші володіння, а також багато церковних територій, які герцоги Ульріх і Крістоф захопили та секуляризували на хвилі Реформації.
Незалежними «островами» на землі Вюртемберга були імперські міста Гайльбронн, Есслінген, Вайль-дер-Штадт, Ройтлінген і великий Ульм на південно-східному краю, а також кілька світських володінь, розташування яких позначено Георгом Гаднером на його оглядовій карті 1596 року як червоні точки. До 1803 року Вюртемберг був однією з небагатьох протестантських територій, які мали місце і право голосу в Швабському колі.
- Walter Grube: Stände in Württemberg. In: Von der Ständeversammlung zum demokratischen Parlament. Theiss, Stuttgart, 1982, pp. 31–50
- Wolfgang von Hippel: Wirtschafts- und Sozialgeschichte In: Handbuch der Baden-Württembergischen Geschichte. Dritter Band. pp. 486, 519, 722
- Bernhard Mann: Württemberg 1800 bis 1866. In: Handbuch der Baden-Württembergischen Geschichte. Dritter Band. Vom Ende des alten Reiches bis zum Ende der Monarchien Ernst Klett, Stuttgart, 1992, ISBN 3-608-91467-6, pp. 241 ff., 246—251, 254—256, 265—266, 269—275, 287, 295, 330
- Dieter Mertens: Württemberg. In: Handbuch der Baden-Württembergischen Geschichte. Zweiter Band. Die Territorien im alten Reich. Klett-Cotta, Stuttgart, 1995, ISBN 3-608-91466-8, pp. 1–163