Станіслав Август Тугутт
| Станіслав Тугутт пол. Stanisław August Thugutt | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 14 листопада 1918 — 18 листопада 1918 | |||
| Попередник: | Іґнаци Дашинський | ||
| Спадкоємець: | Єнджей Морачевський як 1-й Прем'єр-міністр Республіки Польща | ||
| |||
| 17 листопада 1924 — 21 травня 1925 | |||
| Попередник: | Войцех Корфанти | ||
| Спадкоємець: | Казимир Бартель | ||
| |||
| 11 листопада 1918 — 14 листопада 1918 | |||
| Попередник: | Станіслав Устьяновський | ||
| Спадкоємець: | він сам | ||
| |||
| 14 листопада 1918 — 16 січня 1919 | |||
| Попередник: | він сам як міністр внутрішніх справ Королівства Польща | ||
| Спадкоємець: | Станіслав Войцеховський | ||
| |||
| 1921 — 1924 | |||
| Народження: | 30 липня 1873 Ленчиця, Лодзинське воєводство, Республіка Польща | ||
| Смерть: | 15 червня 1941 (67 років) Стокгольм, Швеція | ||
| Поховання: | Північний цвинтар (Стокгольм) | ||
| Країна: | Польща | ||
| Партія: | Селянська партія «Визволення» | ||
| Нагороди: |  | ||
Станіслав Тугутт (пол. Stanisław August Thugutt; нар. 30 липня 1873, Ленчиця — пом. 15 червня 1941, Стокгольм) — польський політик, прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністр, міністр внутрішніх справ, депутат Сейму, письменник, масон.
Біографія[ред. | ред. код]
Дитинство та юність[ред. | ред. код]
Станіслав Тугутт був молодшим із шести дітей Августа Тугутта, лікаря Ленчиці. Майбутній політик закінчив економічну школу У Варшаві. Після її закінчення працював різноробом на текстильній фабриці в Лодзі, у кравецькому магазині. Незадовго до від'їзду у Варшаву став бухгалтером.
Політична діяльність[ред. | ред. код]
Урядова діяльність[ред. | ред. код]
У 1917 році Тугутт приєднався до польської селянської партії «Визволення». У 1918 році Тугутт отримує пропозицію щодо входження до складу уряду Владислава Вроблевського як міністра внутрішніх справ. Ту саму посаду він зберігає і в наступному короткостроковому польському Кабінеті — Тимчасовому Народному Уряді Іґнація Дашинського. У зв'язку з відставкою останнього на декілька днів формально перебирає на себе повноваження Прем'єр-міністра[1]. У складі уряду Єнджея Морачевського посідає посаду міністра внутрішніх справ.
Учать у миріній конференції[ред. | ред. код]
Після створення уряду Ігнація Падеревського, Тугутт стає членом польської делегації на Паризькій мирній конференції.
Партійно-парламентська робота[ред. | ред. код]
У 1921 році Тугутт став президентом Польської селянської партії «Визволення». 1922 року в результаті парламентських виборів був обраний до Сейму від своє партії. Він був одним з прихильників Юзефа Пілсудського на посту президента Польщі[2]. У 1923 році він був кандидатом на посаду прем'єр-міністра, але його кандидатура не була підтримана Християнсько-демократичною партією.
Повернення в уряд[ред. | ред. код]
У 1924 році він перестав бути лідером партії і депутатом, але його було призначено міністром без портфеля і віце-прем'єр-міністром в кабінеті Владислава Грабського. У тому ж році він вийшов з партії «Визволення». У 1925—1926 роках Тугутт належав до партії Праці, однак вже у 1928 році він приєднує Партію Праці до партії «Визволення». У 1931 році він знову виходить з «Визволення» та переходить до С роках стає членом Політичнї Ради[3].
Смерть[ред. | ред. код]
В результаті початку Другої світової війни емігрував до Швеції, де він помер.
Військова служба[ред. | ред. код]
Під час радянсько-польської війни 1920 року добровольцем вирушає на фронт і бере участь у боях з більшовиками. Після важкого поранення в цій війні втратив руку.
Література[ред. | ред. код]
- Станіслава Тугутт. Листи молодому другу, Лодзь 2013.
- Володимир Suleja, Тимчасова Державна рада, Варшава, 1998.
- Remigiusz Okraska, «Про народну Польщу. Станіслав Тугутт»
Примітки[ред. | ред. код]
|
