Станіслав Цьолек
| Станіслав Цьолек пол. Stanisław Ciołek | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1428 — 1437 | ||
| Церква: | римо-католицька | |
| Попередник: | Мирослав Брудзевський | |
| Наступник: | Анджей Бнінський | |
| Альма-матер: | Карлів університет і Ягеллонський університет | |
| Діяльність: | поет, католицький священник, державний діяч, католицький єпископ | |
| Народження: | 1382[1] | |
| Смерть: | 10 листопада 1437[2] Познань, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського або Краків, Королівство Польське | |
| Похований: | Базиліка Святих Петра і Павла | |
| Династія: | Цьолеки | |
| Батько: | Анджей Цьолек | |
| Посада: | секретар королівський, нотаріус, підканцлер коронний; схоластик сандомирський, канонік ґнєзненський і познанський | |
Станіслав Цьолек з Желехува гербу Цьолек (нар. 1382, Мазовія — пом. 10 листопада 1437, Познань) — польський римо-католицький і державний діяч, секретар королівський, підканцлер коронний (1423—1428) і єпископ познанський (1428—1437), дипломат, поет і письменник.
Життєпис[ред. | ред. код]
Батьком Станіслава був воєвода мазовецький Анджей Цьолек[pl], матір'ю — Ельжбета з Ґарбува гербу Сулима, тітки Завіши Чорного. Мав також братів — Яна, Виґанда[pl], Анджея[pl], Клеменса[3] та сестру Анну.
Протягом 1392–1402 років Станіслав навчався у Празькому університеті, став магістром гуманітарних наук з акцентом на латинській стилістиці.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
За правління Владислава II Ягайла 1410 року став секретарем канцелярії королівської, проте 1419 року був позбавлений цієї посади за написання пасквілю на королеву Єлизавету. Знову приступив до роботи 1420 року. Тоді ж вступив до Академії Краківської, незабаром зблизився з великим князем Вітовтом.
Протягом 1410–1420 років брав участь у польсько-тевтонських переговорах, 1413 року був послом до Ордену у справах Жмуді. Співпрацював з єписокопом краківським Збіґнєвом Олесніцьким і був його прибічником. 1410 року разом із останнім був у складі посольства до німецького імператора Сиґізмунда Люксембурзького. 1423 року, завдяки протекції королеви Софії, отримав уряд підканцлера королівського. З 1429 року був старостою конінським[4].
Церковна кар'єра[ред. | ред. код]
Протягом 1411—1421 років Станіслав Цьолек був нотаріусом Краківської землі та Краківської капітули. Незабаром його підвищили у церковній ієрархії — став схоластиком сандомирським (1423)[5], каноніком ґнєзненським і познанським. 1425 року курія не дала можливості йому зайняти посаду плоцького єпископа, тому Станіслав порвав відносини з єпископом Олесніцьким. 1428 року він все-таки отримав титул познанського єпископа. Протягом своєї діяльності був противником гусизму.
6 липня 1429 року брати Цьолеки — Станіслав, єпископ познанський і Виґанд — видають привілей у генеральній капітулі познанській на заснування парафії в Остроленці поблизу Варки в Познанській дієцезії. Єпископ зводить парафіяльний костел, присвячений Введенню в храм Пресвятої Богородиці, святим Івану Хрестителю, Станіславу, Катерині та Малґожаті. Був присутній при видачі королем Єдлінського привілею 1430 року[6]. 1434 року брав участь у Флорентійському соборі. Його єпископська діяльність була адміністративно бездарною, порушувала права нижчих верств духовенства та завдавала шкоди інтересам місцевої шляхти. Вона призвела до повстання проти нього у Великопольщі, тому Станіслав Цьолек був змушений втекти до Кракова. 31 грудня 1435 року він брав участь у підписанні мирного договору з Тевтонським орденом у Бересті-Куявському[7]. У вересні 1437 року повернувся до Познані.
Поетична спадщина[ред. | ред. код]
Станіслав Цьолек відомий як польсько-латинський поет. Припускають, що саме він саме він написав новий панегіричний текст (контрафактуру) до вже існуючого мотету Миколая з Радома лат. Hystorigraphi aciem mentis... (1426), вихваляючи в ньому королівське подружжя, Владислава Ягайла та Софію Гольшанську та їхнього новонародженого нащадка, Казимира. Він був також автором латинського тексту до пісні лат. Cracovia civitatis, Te civium unitas... невідомого автора в бургундському стилі.
Помер Станіслав Цьолек 10 листопада 1437 року в Познані, похований у Катедрі святих Петра і Павла[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://thesaurus.cerl.org/record/cnp00554833
- ↑ а б Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Oleg Jardetzky: The Ciolek of Poland. Graz/Austria: Akademische Druck-u. Verlagsanstalt, 1992, s. 244. ISBN 3-201-01583-0.
- ↑ Antoni Gąsiorowski, Starostowie wielkopolskich miast królewskich w dobie jagiellońskiej, Warszawa-Poznań 1981, s. 71.
- ↑ Jan Wiśniewski, Katalog prałatów i kanoników sandomierskich od 1186—1926 r. tudzież sesje kapituły sandomierskiej od 1581 do 1866 r., Radom 1926, s. 43.
- ↑ Franciszek Piekosiński, Wiece, sejmiki, sejmy i przywileje ziemskie w Polsce wieków średnich, Kraków 1900, s. 43.
- ↑ Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae, wydał Maciej Dodgiel, t. 4, Wilno 1764, s. 133.
- ↑ Przemysław Mrozowski, Polskie Nagrobki Gotyckie.
Література[ред. | ред. код]
- Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 2 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1964, s. 98–100.
|
