Станіслав Скальський

Wikipedia open wikipedia design.

Станіслав Скальський
Stanislaw Skalski in color.jpg
Народження 27 листопада 1915(1915-11-27)[1][2]
Кодима, Україна
Смерть 12 листопада 2004(2004-11-12)[3][1][2] (88 років)
Варшава, Польща
Поховання Військові Повонзки
Країна Flag of Poland.svg Польща
Звання Бригадний генерал
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди
Хрест «За видатні льотні заслуги» "Participation in the defensive war of 1939" Medal Medal of Victory and Freedom 1945 орден «За видатні заслуги» орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест) Medal of the National Education Commission медаль «10-річчя Народної Польщі» орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня Silver Medal of Merit for National Defence POL Złoty Medal za Zasługi dla Obronności Kraju BAR.svg Bronze Medal of Merit for National Defence медаль «За Варшаву 1939-1945» Medal of the 30th Anniversary of People's Poland
Станіслав Скальський у Вікісховищі?

Станіслав Скальський (пол. Stanisław Skalski; 27 листопада 1915, Кодима — 12 листопада 2004, Варшава) — польський військовий льотчик, найкращий ас польської винищувальної авіації часів Другої світової війни, бригадний генерал, після 1989 року — політик.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 листопада 1915 року в містечку Кодима Балтського повіту Подільської губернії (нині місто, районний центр Одеської областї) в родині агронома. Він був єдиною дитиною у сім'ї Шимона Скальського (пол. Szymon Skalski) і Юзефи Скальської (пол. Józefa Skalska), уродженої Бернат (пол. Biernat). В Кодимі батько майбутнього аса авіації управляв експериментальною агрономічною станцією в маєтку князя Трубецького. За мірками того часу сім'ю можна було віднести до середнього класу. Після проголошення Радянської Влади в лютому 1918 року сім'я покидає свій маєток у Кодимі і переїжджає під Харків, який на початку квітня був зайнятий німецькими і українськими (Запорізький полк Петра Болбочана) військами, тим самим звільнений від більшовиків. Цього ж року Станіслав разом з матір'ю переїжджає до Збаража, західноукраїнського міста, що потрапляє під фактичну владу проголошеної 1918 року Другої Річі Посполитої, яке вже 1921 року за результатом Ризького мирного договору разом з іншими західноукраїнськими землями офіційно стає частиною Польщі. Батько зміг побачити сім'ю лише через кілька років, у 1921 році. У 1919—1921 роках, проживаючи з сином у Збаражі, мати Станіслава тримає ресторан у приміщенні, орендованому в отців Бернардинів. Загалом Скальські щасливо пережили потрясіння Першої світової війни і польсько-більшовицького військового конфлікту.

У 1923 році родина врешті оселяється на Волині в місті Дубно (нині Рівненської області), куди вони переїжджають за місцем роботи батька, і де Станіслав в подальшому провів решту свого дитинства та юність. Після багатьох років розлучень і переїздів Скальські нарешті знайшли свій сімейний дім. Великий вплив на формування характеру та індивідуальності маленького Станіслава мало сімейне виховання і школа. В Дубні він закінчив початкову школу, а потім у 19251933 роках вчився у реальній гімназії ім. Станіслава Конарського (нині Дубенська загальноосвітня школа № 1). Звідти він виніс шляхетні моральні і патріотичні цінності. Це був активний і насичений період його життя. Вчився він охоче і добре, багато читав. Але час присвячував не тільки науці. З ранньої молодості він займався спортом — грав у футбол, теніс, їздив на лижах і плавав. Дубенський період життя Скальського був часом бурхливого розвитку міжнародной авіації і значних успіхів польських ВПС, що тільки формувались. Вже тоді він з цікавістю спостерігав ці подіі. Він запрагнув, як і сотні його однолітків, піти по стопах славетних польських льотчиків — Орлінського, Жвірка[pl], Вігури[pl], Скаржинського[pl], Баяна[pl] та інших. Його дорога до авіації не була легкою. Практичну реалізацію свого захоплення він почав з авіаційного моделювання. У віці 12-13 років Станіслав був вже сильно емоційно пов'язаний з авіацією і незабаром вирішив, що буде льотчиком.

1933 — закінчив гімназію та намагався вступити до Школи офіцерів запасу ВПС у Дембліні, але через надто молодий вік не був прийнятий. В цій ситуації вирішує вступати на навчання до Варшавської політехніки, та, через деякий час, до приватної Школи політичних наук у Варшаві, де до своєї російської, якою володів з дитинства, додає знання англійської і французької мов. В часи війни знання останніх виявилося для нього надзвичайно корисним. В цей же час, будучи захопленим авіацією, Станіслав записується до аероклубу на Мокотові, де в подальшому проводив більшість вільного часу.

1934 — проходить теоретичну і практичну планерну підготовку в Свентокшиських горах та отримує планерну категорію «A» і «B».

Навесні 1935 року проходить курс пілотажу моторних літаків на військовому аеродромі в Луцьку, і в свої неповні 20 років отримує право на керування літаком.

Після закінчення першого року перервав навчання — вирішив що буде військовим пілотом.

1935 — вступив до Війська Польського. Восени розпочав підготовку в Школі курсантів резерву піхоти у Замбруві.

Початок січня 1936 року — потрапляє до Школи офіцерів запасу ВПС у Дембліні.

1938 — закінчив авіаційну школу в Дембліні та Вищу школу пілотажу в Грудзьондзі. Згодом служив у 4-му авіаційному полку в Торуні.

Брав участь у польсько-німецькій війні (вересень 1939 року) як командир ланки 142-ї винищувальної ескадрильї. Був найефективнішим польським пілотом вересня 1939 року — збив 5 німецьких літаків.

17 вересня 1939 року — разом з рештою армії перейшов на територію Румунії. Через Констанцу, Бейрут й Італію дістався до Франції, а у січні 1940 року був скерований до Британії.

З осені 1940 року у складі британської військової авіації брав участь у повітряній «битві за Англію», а з лютого 1941 року виконував бойові вильоти над територією окупованої Європи.

Станіслав Скальський (в центрі) з британським маршалом авіації Артуром Конінгемом (ліворуч) і генералом Казімежем Соснковським (праворуч)

Згодом командував авіаційними підрозділами у складі британської армії, дислокованими в Тунісі та на Мальті.

Лютий 1943 року — вступив до Польської винищувальної групи (Polish Fighting Team), яка у березні-травні 1943 року діяла в Північній Африці й отримала назву «цирк Скальського». У цей час збив 3 ворожі літаки.

Липень-жовтень 1943 року — командував британським 601-м дивізіоном RAF, який брав участь у висадці на Сицилії.

З грудня 1943 року командував польськими авіаційними підрозділами. Зокрема, його пілоти підтримували десантування союзників у Нормандії (червень 1944).

24 червня йому зарахували останню повітряну перемогу — два заатаковані ним німецькі винищувачі зіштовхнулися між собою.

Загалом, згідно з офіційною статистикою, збив 18 ворожих літаків (ще 2 — у складі групи і 2 — ймовірно). Сам був двічі збитий (причому вдруге рятувався на парашуті, отримавши серйозні опіки).

Згодом викладав у Вищій військовій школі у Форт-Лівенворті (США), після чого повернувся до служби в британських ВПС.

Отримав Золотий (1944) і Срібний (1940) Хрести ордену Virtuti Militari, орден «Хрест Ґрюнвальду» III класу, чотири «Хрести Хоробрих», Кавалерський Хрест Ордену Відродження Польщі, британські Distinguished Service Order i Distinguished Flying Cross (як єдиний іноземець — тричі).

Англійці пропонували Скальському громадянство Британії, можливість продовження авіаційної кар'єри та викладання в академії, але він 1947 року повернувся до Польщі, де служив у військовій авіації.

Надгробок Станіслава Скальського на війсковому цвинтарі на Повонзках у Варшаві

1948 — був звинувачений у шпигунстві та заарештований.

1950 — засуджений до смертної кари, заміненої 1951 року на довічне ув'язнення.

1956 — звільнений і реабілітований. Повернувся до служби у ВПС Польщі.

1957 — вийшли друком його спогади про вересневу кампанію 1939 року «Чорні хрести над Польщею».

1972 — звільнений у запас у ранзі полковника.

1988 — отримав ранг бригадного генерала (номінацію отримав у президентському палаці Бельведер особисто від Войцєха Ярузельського).

У 1980-х рр. займається політичною діяльністю (Патріотичне об'єднання «Ґрюнвальд»).

1991 — балотувався до Сенату ПР від Християнсько-демократичної партії праці (безуспішно).

1992 — був співзасновником партії «Самооборона» і надалі співпрацював з її лідером Анджеєм Леппером. Публічно виступав з націоналістичних позицій.

Вшанування пам'яті в Україні[ред. | ред. код]

У жовтні 2010 року на будинку ЗОШ № 1 м. Дубна (колишня гімназія ім. Конарського, де навчався С. Скальський) відкрили меморіальну дошку на його честь (до цього долучилися громади м. Дубна та двох польських міст — Гнева та Соколува-Підляського).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]



This page is based on a Wikipedia article written by contributors (read/edit).
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.

Destek