Станіслав Лянцкоронський (гетьман)
| Станіслав Лянцкоронський пол. Stanisław Lanckoroński | |
|---|---|
 пол. Stanisław Lanckoroński Родовий герб Задора | |
| Польний гетьман коронний | |
| 1654 — 1657 | |
| Народився | 1590 |
| Помер | 19 січня 1657 Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Відомий як | військовослужбовець, політик |
| Країна | Велике князівство Литовське і Річ Посполита |
| Alma mater | Лейденський університет і Орлеанський університет |
| Діти | Гієронім Лянцкоронський, Jan Lanckorońskid і Q112574243? |
Станісла́в Лянцкоро́нський (пол. Stanisław Lanckoroński; 1590 — 19 січня / перед 19 лютого[1] 1657) — польський шляхтич, військовий та державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій, меценат. Посідач маєтностей в Україні, воював проти повстанців Богдана Хмельницького.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у 1590 році, син подільського хорунжого Яна Лянцкоронського та Барбари з Калиновських (доньки Марціна Калиновського, сестри Валентина Олександра Калиновського[2]).
У молодості служив у війську гетьмана Станіслава Конєцпольського. Брав участь у війні з Богдана Хмельницьким. Успішно обороняв від козаків Кам'янець-Подільський, перебував в обложеному Збаражі, брав участь у Берестецькій битві. У 1655 році відзначився у битві під Охматовим. Воював з шведами під час Шведського потопу, в 1655 році був розбитий шведами в битві під Войничем. У березні 1655 важко захворів, покинув військо, отримав від короля староство Ратиньське. У Сокалі 16 грудня 1655 видав універсал до війська і шляхти, мобілізуючи до війни зі шведами.
Уряди (посади): скальський староста з 1641 року (набув від Гербурта[3]), галицький каштелян, з 17 травня[4] 1646 р. кам'янецький каштелян, з 1650 р. брацлавський воєвода, з 1652 р. руський воєвода, з 1654 по 1657 р. польний гетьман коронний. 1649 року був великим коронним регіментарем (поряд з Анджей Фірлеєм, Александером Конецпольським; король мав намір надати йому булаву гетьмана через полон Миколая Потоцького у козаків). Староста носівський,[5] стобницький, димерський[6].
У 1630 році коштом Станіслава Лянцкоронського було побудовано Ягільницький замок у містечку Ягільниця (тепер селі Чортківського району Тернопільської області).
В 1646 році виклопотав у короля для своїх дідичних маєтків Жванця та Нового Бжезє міські привілеї.
Помер в Україні (Русі)[7]. Був похований у Львові[джерело?].
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина — Анна (Александра[1]), донька люблінського каштеляна Збігнева Сененського. Діти:
- Геронім — підкоморій кам'янецький (подільський) 1658 р., ротмістр королівський, староста скальський
- Прецлав (Przecław[8]) — чернігівський каштелян 1689 р., староста скальський
- Францішек Станіслав (?—1699) — співдідич Ягільниці[8]
- Ян
- Збігнев — староста скальський 1648 р.
- Миколай (?—1647)
- Марцін
- Йоанна[6].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Przyboś A. Lanckoroński Stanisław z Brzezia na Lanckoronie h. Zadora (zm. 1657)… — S. 455.
- ↑ Kalinowski [Архівовано 2013-02-26 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 337.
- ↑ Przyboś A. Lanckoroński Stanisław z Brzezia na Lanckoronie h. Zadora (zm. 1657)… — S. 453.
- ↑ Nosówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 186. (пол.) — S. 186. (пол.)
- ↑ а б Lanckorońscy (03) [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Przyboś A. Lanckoroński Stanisław z Brzezia na Lanckoronie h. Zadora (zm. 1657)… — S. 454—455.
- ↑ а б Boniecki, s. 338.
Джерела[ред. | ред. код]
- Мицик Ю. Лянцкоронський (Бжезє) Станіслав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 403. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 319—382. — ISBN 5-319-01072-9. (рос.)
- Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 337. (пол.)
- Przyboś A. Lanckoroński Stanisław z Brzezia na Lanckoronie h. Zadora (zm. 1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 453—455. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Lanckoroński — genealogia. (пол.)
- Stanisław Lanckoroński z Brzezia h. Zadora (ID: 13.619.189). (пол.)
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small} | Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Попередник Владислав Мишковський |  | Воєвода брацлавський 1650-1651 | | Наступник Петро Потоцький |
| Попередник Ярема Вишневецький |  | Воєвода Руський 1652-1657 | | Наступник Стефан Чарнецький |
·