Станіславський район
| Станіславський район | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: |  СРСР, .svg){kind=small} УСРР |
| Округа/Область: | Станіславська область |
| Утворений: | 17 січня 1940[1] |
| Ліквідований: | 11 березня 1959 |
| Населені пункти та ради | |
| Районний центр: | Пасічна |
| Кількість сільських рад: | 18 |
| Районна влада | |
Станісла́вський район — колишній район у складі Станіславської області УРСР. Центром району було село Пасічна.
Історія[ред. | ред. код]
17 січня 1940 року Станіславський повіт поділено на 5 районів. До Станіславського району відійшли села ґмін Пасєчна й Угорнікі, було утворено 17 сільрад:
- Загвіздя,
- Павелче,
- Пасічна,
- Пациків,
- Рибно,
- Угринів Горішній,
- Угринів Долішній,
- Угринів Шляхотський,
- Ямниця,
- Вовчинець,
- Добровляни,
- Колодіївка,
- Микитинці,
- Підлужжя,
- Підпечери,
- Угорникі,
- Узин.
Першим секретарем райкому компартії призначений І. П. Плеченко (до того — другий секретар Сумського райкому)[2], головою райвиконкому — Ю. Безкровний.
Указом Президії Верховної Ради УРСР 23 жовтня 1940 р. до Станіславського району передана з Галицького району Майданська сільська рада.
У роки ІІ світової війни територія району була окупована німцями і увійшла до староства (крайсгауптманшафту) Станіслав. В липні 1944 року Радянські війська знову захопили територію району. Головою райвиконкому призначений Одинцов (навесні 1946 його змінив Паркулаб В.М.), першим секретарем — Майборода О.К. Газета «Вільне життя» виходила двічі на тиждень.[3]
В районі, як і на всій Галичині, населення підтримувало УПА і було тероризоване всіма репресивними органами СРСР. В центрі села Пасічна працювала катівня НКВС, невдовзі перенесена в Софіївку. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Станіславському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Ямниця, Підпечери, Загвіздя, Пациків і Рибне.[4] Підпілля ОУН активно діяло до 1951 року.[5]
На 22.01.1955 в районі залишилось 15 сільрад.[6]
11 березня 1959 р. ліквідовано 5 районів області, між якими і Станіславський, територію якого розділили між Тисменицьким і Лисецьким районами.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
- ↑ В. Сергійчук. Український здвиг. Том III: Прикарпаття. 1939–1955. — с. 56-57.
- ↑ «Літопис УПА» Нова серія. Том 22. Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945-1951. — с. 137, 371, 417.
- ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2
- ↑ «Літопис УПА» Нова серія. Том 22. Станиславівська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945-1951. — К. ; Торонто : Літопис УПА, 2013. — С. 1059.
- ↑ Редько А.Г. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2013. Процитовано 19 серпня 2019.
- ↑ s:Указ Президії ВР УРСР від 11.03.1959 «Про укрупнення деяких районів Станіславської області»
Література[ред. | ред. код]
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 516–517.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Схиієромонах Почаївської лаври Сергій (Василь Соломка; † 2012)