Спурій Лукрецій (претор 172 року до н. е.)
| Спурій Лукрецій Spurius Lucretius | ||
| ||
|---|---|---|
| Народження: | д/н Рим | |
| Смерть: | 172 рік до н. е. невідомо | |
| Країна: | Стародавній Рим | |
| Рід: | Лукреції | |
| Батько: | невідомо або Спурій Лукреційd | |
| Мати: | невідомо | |
Спурій Лукрецій (лат. Spurius Lucretius; III—II століття до н. е.) — римський політичний діяч з плебейський роду Лукреціїв, син претора 205 року до н. е. того ж імені. У 172 році до н. е. отримав посаду претора[1] і провінцію Далека Іспанія в управління, причому сенат відмовив йому в підкріпленні[2][3]. У 169 році до н. е. Спурій брав участь у Третій Македонській війні як легат під проводом Квінта Марція Філіпа[4][5][6].
У 163 році до н. е. Спурій у складі посольства вирушив на Схід[7]. Він і його супутники Луцій Аврелій Орест і Гней Октавій вивчили стан справ в Македонії, врегулювали чвару між каппадокійським царем і галатами, а потім вирушили до Сирії; там вони повинні були для виконання Апамейського миру 188 року до н. е. спалити флот Селевкіда Антіоха Євпатора, покалічити його слонів і в іншому максимально послабити армію басилевса[8]. Діяльність послів викликала обурення місцевого населення, так що Гней Октавій навіть був убитий одним з місцевих жителів[9]. Про подальшу долю Спурія Лукреція джерела не повідомляють[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тит Ливий, 1994, XLII, 9, 8.
- ↑ Тит Ливий, 1994, XLII, 10, 13.
- ↑ Broughton, 1951, р. 411.
- ↑ Тит Ливий, 1994, XLIV,.
- ↑ Broughton, 1951, р. 426.
- ↑ а б Münzer, 1927.
- ↑ Broughton, 1951, р. 441.
- ↑ Полибий, 2004, XXXI, 12.
- ↑ Аппиан, 2002, Сирийские дела, 46.
Джерела[ред. | ред. код]
- Аппіан. Римская история. — М. : Ладомир, 2002. — 880 с. — ISBN 5-86218-174-1.
- Тіт Лівій. История Рима от основания города. — М. : Наука, 1994. — Т. 2. — 522 с. — ISBN 5-02-008995-8.
- Полібій. Всеобщая история. — М. : АСТ, 2004. — Т. 2. — 765 с. — ISBN 5-17-024957-8.
- Broughton R. Magistrates of the Roman Republic. — N. Y., 1951. — Т. I. — 600 p.
- Münzer F. Lucretius 14 // RE. — 1927. — Т. XIII (12 травня). — С. 1658—1659.