Спостереження (військова справа)

Німецький солдат гірських військ веде спостереження з далекоміром в горах Італії. 1944

[[Файл:AI AWSM .338 Lap. Mag. Dutch ISAF sniper team.jpg|thumb|220px|Снайперська пара голландських збройних сил, озброєна снайперською гвинтівкою AWM та лазерним далекоміром Leica/Vectronix VECTOR IV [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] веде спостереження за об'єктом. ISAF. Війна в Афганістані. 18 червня 2007]] Спостереження у військовій справі — один із способів розвідки противника, місцевості, акваторії, погоди, а також отримання даних про становище і дії своїх військ (сил)[1]. Ведеться в усіх видах бойової діяльності візуально або за допомогою технічних засобів — радіолокаційних, телевізійних, гідроакустичних та інше.

Методи та засоби[ред. | ред. код]

Для візуального спостереження використовуються оптичні прилади (бінокль, стереотруба, далекомір, перископ), вночі і в умовах обмеженої видимості — прилади нічного бачення і освітлювальні засоби (прожектори, освітлювальні ракети тощо). У сухопутних військах спостереження ведеться особисто командирами, офіцерами штабу і спостерігачами з спостережних пунктів, командно-спостережних пунктів та спостережних постів, а також спостерігачами в підрозділах. Спостережні пости організуються в батальйоні і вище, їх кількість визначається в залежності від обстановки; для виконання спеціальних завдань спостереження створюються інженерні та хімічні спостережні пости. Спостереження здійснюють також екіпажі літаків і вертольотів.

При організації спостереження встановлюються смуги, сектори (напрями, райони, об'єкти) спостереження, орієнтири і умовні найменування місцевих предметів. Результати спостереження відбиваються на картах (схемах) і в журналі спостереження.

У військово-морських силах спостереження за противником здійснюється з кораблів, літаків, вертольотів і берегових постів. Ведеться також хімічне, радіаційне, протимінне, льодове, гідрографічне, гідрометеорологічне спостереження і берегове спостереження за морем в прибережних районах.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Основними способами ведення військової розвідки є: спостереження, підслуховування, пошук, наліт, засідка, опитування місцевих мешканців, допит військовополонених, розвідка боєм.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія. ЛИНИЯ—ОБЪЕКТОВАЯ // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 5. — С. 462-463. — ISBN 00101-134. (рос.)