Список країн пісенного конкурсу Євробачення

Карта дебютів країн на Євробачення за десятиліттями:
   1950-ті
   1960-ті
   1970-ті
   1980-ті
   1990-ті
   2000-ні
   2010-ті
   2020-ті
Графік, який показує кількість країн, які брали участь в Євробаченні в різні роки

З моменту заснування Пісенного конкурсу Євробачення в 1956 році 52 країни хоча б один раз взяли в ньому участь. З них 27 хоча б один раз вигравали конкурс. Цей пісенний конкурс проводить Європейська мовна спілка щорічно. У Євробаченні мають право брати участь всі активні члени спілки.[1] Щороку країни, які бажають взяти участь у конкурсі, делегують виконавця із піснею на конкурс, щоб представляти свою країну. Національні мовники (телекомпанії) щороку організовують вибір виконавця, який представлятиме країну, голосування для обрання переможця конкурсу, а також і сам конкурс, якщо він проходить у країні мовника.

Право країн виступати на Євробаченні не обмежене географічно європейським континентом, попри префікс «Євро» в назві конкурсу. Декілька неєвропейських країн беруть участь в конкурсі зараз або брали участь в минулому. Так у конкурсі беруть участь Ізраїль та Австралія (з 1973 та 2015 років відповідно), а також Кіпр, Азербайджан, Вірменія та Грузія (з 1981, 2008, 2006 та 2007 років відповідно), приналежність яких до європейського континенту є спірною. В конкурсі беруть участь Росія та Туреччина (з 1994 та 1975 років відповідно), які є трансконтинентальними країнами. Також в конкурсі 1980 року одноразово брало участь Марокко. Деякі інші неєвропейські країни збиралися взяти участь в конкурсі, але з певних причин, їм це не вдалося.

Кількість країн, які беруть участь в Євробаченні, має тенденцію до зростання. На першому Євробаченні в 1956 році було лише 7 країн, а у 2017 році вже 42 країни. Рекордними роками з 43 учасниками є 2008, 2011 та 2018. Через ріст кількості учасників на початку 1990-х років, почали запроваджувати попередні відбори та обмеження. У 1993 році було проведено попередній відбір під назвою «Kvalifikacija za Millstreet» для того, щоб визначити три східноєвропейські країни з семи, які візьмуть участь у Євробаченні 1993. Після 1993 року було запроваджено правило, що шість країн з найгіршим результатом не можуть брати участь наступного року, але при цьому не можна дискваліфікувати країну два роки поспіль. У 1996 році було запроваджено правило, що всі країни, які хочуть взяти участь у Євробаченні, мають надіслати до журі записи пісень своїх виконавців і журі має обрати з них 22 найкращих, які й візьмуть участь в Євробаченні. Країнам, які приймали конкурс, давалося беззаперечне право брати участь у ньому. З 1997 до 2001 року використовувалось правило, за яким не брали участь в конкурсі країни з найнижчим середнім балом за останні п'ять років. У 2001—2003 роках знов використовувалось правило 1993—1996 років.

У 2004 році конкурс був розділений на півфінал та фінал, щоб всі країни, які бажають, могли взяти участь в конкурсі. З 2004 по 2007 рік десять країн, які виступили найкраще в попередньому році, а також так звана «Велика четвірка» (чотири країни, які роблять найбільші фінансові внески в Європейську мовну спілку — Франція, Німеччина, Іспанія та Велика Британія) потрапляли до фіналу одразу, ще 10 мали вийти з півфіналу. Таким чином у фіналі брали участь 24 країни.[2] Починаючи з 2008 року проводиться два півфінали, тільки «Велика четвірка» (з 2011 року, з поверненням Італії — «Велика п'ятірка» та країна-господар одразу потрапляли до фіналу, всі інші мали вийти з півфіналів — з кожного по 10. Таким чином, кількість учасників півфіналу може становити 26 або 25 (якщо попереднього року конкурс виграв хтось з «Великої четвірки/п'ятірки». Виняток був зроблений на ювілейному 60-му конкурсі у 2015 році, коли до фіналу автоматично потрапила Австралія (тоді фіналістів було 27).

Німеччина, Франція та Велика Британія взяли участь майже у всіх пісенних конкурсах Євробачення. Марокко ж навпаки взяло учать лише один раз.

Учасники[ред. | ред. код]

Нижче наведена таблиця зі всіма країнами, які взяли участь у конкурсі хоча б один раз. Сірим кольором позначені країни, які не беруть участь в конкурсі, рожевим країни, які більше не існують. Інформація в таблиці станом на 2023 рік.

Марокко взяло учать в конкурсі лише один раз. Люксембург, який є одним з перших семи учасників конкурсу, не бере в ньому участь з 1993 року. Італія була відсутньою з 1997 до 2010 року включно. Словаччина брала участь в конкурсі в 1994, 1996 та 1998, і з того часу не бере участь у конкурсі, за виключенням нетривалого повернення на період 2009—2012 років. Монако брало участь в конкурсі в 1959—1979, і також не бере участі з тих пір, окрім тимчасового повернення в 2004—2006 роках. Югославія та Сербія та Чорногорія припинили своє існування в 1991 та 2006 роках відповідно. З 2007 року Сербія та Чорногорія беруть участь у конкурсі як окремі країни[3].

Країна Рік
дебюту 		Рік
останнього
виступу 		Кількість
виступів 		Виступи у фіналі % проходу у фінал Кількість
перемог 		Національний мовник
Бельгія Бельгія 1956 2023 64 54 80,00 1 VRT (нід.)
RTBF (фр.)[П 1]
Франція Франція 1956 2023 65 65 — 5 RTF (1956—1964)
ORTF (1965—1974)
TF1 (1975—1981)
France Télévisions (з 1983)
Німеччина Німеччина 1956 2023 66 66 — 2 ARD:
  • HR (1956—1978)
  • BR (1979—1991)
  • MDR (1992—1995)
  • NDR (з 1996)
Італія Італія 1956 2023 48 48 — 3 RAI
Люксембург Люксембург 1956 1993 37 37 — 5 CLT
Нідерланди Нідерланди 1956 2023 63 53 85,25 5 NTS (1956—1969)
NOS (1970—2009)
TROS (2010—2013)
AVROTROS (з 2014)
Швейцарія Швейцарія 1956 2023 63 52 81,97 2 SRG SSR
Австрія Австрія 1957 2023 55 48 88,68 2 ORF
Данія Данія 1957 2023 51 44 89,80 3 DR
Велика Британія Велика Британія 1957 2023 65 65 — 5 BBC
Швеція Швеція 1958 2023 62 61 98,33 7 Sveriges Radiotjänst (1958—1979)
SVT (з 1980)
Монако Монако 1959 2006 24 21 87,50 1 TMC
Норвегія Норвегія 1960 2023 61 58 94,92 3 NRK
Фінляндія Фінляндія 1961 2023 56 48 85,19 1 Yle
Іспанія Іспанія 1961 2023 62 62 — 2 TVE
Югославія Югославія[П 2] 1961 1992 27 27 — 1 JRT
Португалія Португалія 1964 2023 54 45 82,69 1 RTP
Ірландія Ірландія 1965 2023 56 45 83,33 7 RTÉ
Мальта Мальта 1971 2023 35 26 78,79 0 PBS
Ізраїль Ізраїль 1971 2023 45 38 86,05 4 IBA
Греція Греція 1973 2023 43 40 95,12 1 NERIT (2014—2015)
ERT (1974—2013, з 2016)
Туреччина Туреччина 1975 2012 34 33 97,06 1 TRT
Марокко Марокко 1980 1980 1 1 — 0 SNRT
Кіпр Кіпр 1981 2023 39 32 83,78 0 CyBC
Ісландія Ісландія 1986 2023 35 27 78,79 0 RÚV
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 1993 2016 19 18 94,74 0 BHRT
Хорватія Хорватія 1993 2023 28 19 69,23 0 HRT
Словенія Словенія 1993 2023 28 16 57,69 0 RTV SLO
Естонія Естонія 1994 2023 26 16 61,54 1 ERR
Угорщина Угорщина 1994 2019 17 14 82,35 0 MTVA
Литва Литва 1994 2023 23 16 66,67 0 LRT
Польща Польща 1994 2023 25 16 60,87 0 TVP
Румунія Румунія 1994 2023 23 19 85,71 0 TVR
Росія Росія 1994 2021 23 22 95,65 1 Росія-1 (1994, 1996, з 2008)
Перший канал (з 1995)[П 3]
Словаччина Словаччина 1994 2012 7 3 42,86 0 STV
Північна Македонія Північна Македонія 1998 2022 21 9 45,00 0 MRT
Латвія Латвія 2000 2023 23 10 47,62 1 LTV
Україна Україна 2003 2023 18 18 100 3 НСТУ (UA:Перший)
Албанія Албанія 2004 2023 19 11 58,82 0 RTSH
Андорра Андорра 2004 2009 6 0 0 0 RTVA
Білорусь Білорусь 2004 2019 16 6 37,50 0 Белтелерадіокомпанія
Сербія та Чорногорія Сербія та Чорногорія 2004 2005 2 2 — 0 UJRT
Болгарія Болгарія 2005 2022 14 5 38,46 0 БНТ
Молдова Молдова 2005 2023 18 13 68,75 0 TRM
Вірменія Вірменія 2006 2023 15 12 76,92 0 AMPTV, ShantTV
Чехія Чехія 2007 2023 11 5 33,33 0 ČT
Грузія Грузія 2007 2023 15 7 53,85 0 GPB
Чорногорія Чорногорія 2007 2022 12 2 18,18 0 RTCG
Сербія Сербія 2007 2023 15 12 76,92 1 РТС
Азербайджан Азербайджан 2008 2023 15 13 92,31 1 İTV
Сан-Марино Сан-Марино 2008 2023 13 3 27,27 0 SMRTV
Австралія Австралія 2015 2023 8 7 83,33 0 SBS

Члени Європейської мовної спілки, які ніколи не брали участь в Євробаченні[ред. | ред. код]

Ці країни є повноцінними членами Європейської мовної спілки. Вони мають право брати участь в Євробаченні, але з певних причин цього не роблять:

Країни, яким не вдалося дебютувати[ред. | ред. код]

У минулому відбувалися безуспішні спроби деяких країн взяти участь в Євробаченні. Щоб взяти участь в Євробаченні, мовник має бути членом Європейської мовної спілки та має подати заявку на участь у конкурсі до певної кінцевої дати. Кожний мовник-учасник платить внесок, який іде на організацію конкурсу. Якщо країна вирішить відмовитися від участі в конкурсі вже після кінцевої дати, вона все одно має заплатити внесок, крім того, на таку країну можуть накласти додаткові санкції, наприклад штраф або дискваліфікацію[4].

  • КНР КНР (Китай на пісенному конкурсі Євробачення) — Китайське телебачення транслювало Пісенний конкурс Євробачення 2015, після якого китайський місцевий телеканал із провінції Хунань висловив свою зацікавленість в участі у Євробаченні 2016. Європейська мовна спілка відповіла на це, що «вони є відкритими й завжди шукають нових елементів для кожного пісенного конкурсу Євробачення». Але пізніше Європейська мовна спілка заперечила, що Китай може взяти участь в Євробаченні 2016 як гість або повноцінний учасник.
  • Гібралтар Гібралтар — Починаючи з 2006 року гібралтарський національний мовник Gibraltar Broadcasting Corporation (GBC) намагається отримати членство в Європейській мовній спілці й брати участь в Євробаченні самостійно. Але Gibraltar Broadcasting Corporation не може отримати це членство, оскільки Гібралтар є частиною Британських заморських територій.
  • Фарерські острови Фарерські острови — Починаючи з 2010 року національний мовник Фарерських островів Kringvarp Føroya (KVF) намагається отримати членство в Європейській мовній спілці й брати участь у Євробаченні самостійно. Але Kringvarp Føroya не може отримати це членство, оскільки Фарерські острови є частиною Королівства Данія.
  • Гренландія Гренландія — Починаючи з 2011 року гренландський національний мовник Kalaallit Nunaata Radioa (KNR) намагається отримати членство в Європейській мовній спілці й брати участь в Євробаченні самостійно. Але Kalaallit Nunaata Radioa не може отримати це членство, оскільки Гренландія є частиною Королівства Данія.
  • Казахстан Казахстан (Казахстан на пісенному конкурсі Євробачення) — 18 грудня 2015 було оголошено що казахська медіакомпанія Khabar Agency отримала асоційоване членство в Європейській мовній спілці, але цього недостатньо для участі в Євробаченні[5]. Тільки для Австралії, яка є асоційованим членом вже понад 30 років, було зроблене виключення. Казахстан сподівається отримати повноцінне членство в Європейській мовній спілці й взяти участь в Євробаченні[6].
  • Косово Косово — Косово ще ніколи не брало участь в Євробаченні, але косовський національний мовник RTK вже багато років має право транслювати Пісенний конкурс Євробачення, Дитяче Євробачення та Євробачення Юних Танцюристів. Також Косово взяло участь в Євробаченні Юних Танцюристів 2011. RTK висловило бажання вступити до Європейської мовної спілки та взяти участь в Євробаченні 2009 одразу після оголошення Косовом незалежності у 2008 році, але за правилами Європейської мовної спілки RTK може стати її членом тільки після отримання членства в Міжнародному телекомунікаційному союзі[7]. Трохи пізніше Косово отримало асоційоване членство в Європейській мовній спілці.
  • Ліван Ліван (Ліван на пісенному конкурсі Євробачення) — ліванський національний мовник Tele Liban збирався зробити дебют на Євробаченні 2005, але йому довелося відмовитись від своїх планів через законодавчу заборону транслювати ізраїльський контент (Ізраїль брав участь в Євробаченні 2005).
  • Ліхтенштейн Ліхтенштейн — в 1976 році Ліхтенштейн висловив бажання взяти участь у Євробаченні, але оскільки в країні не було власного мовника, країні було відмовлено. В ті часи жителі Ліхтенштейна дивилися Євробачення на швейцарському, австрійському чи німецькому телебаченні. 15 серпня 2008 року був заснований перший ліхтенштейнський телеканал 1FLTV[8]. В липні 2009 року телеканал оголосив про свої наміри вступити до Європейської мовної спілки та взяти участь в Євробаченні 2010, але вже в листопаді того ж року телеканал оголосив, що йому доведеться відкласти вступ до ЄМС та участь в Євробаченні з фінансових причин. З того часу телеканал безрезультатно намагається знайти кошти на участь в Євробаченні. У 2012 році телеканал попросив уряд Ліхтенштейна профінансувати участь у Євробаченні, але йому було відмовлено.
  • Катар Катар — катарське радіо є асоційованим членом Європейської мовної спілки, але для участі в Євробаченні треба бути повноцінним членом. 12 травня 2009 катарське радіо офіційно заявило, що зацікавлене в отриманні повноцінного членства в ЄМС і в участі в Євробаченні. У 2009 році катарське радіо направило свою делегацію на Євробачення 2009 та запустило передачу «12 балів від Катару» присвячену Євробаченню, яка отримала позитивні відгуки.
  • Шотландія Шотландія — Шотландська національна партія багато разів закликала надати Шотландії право брати участь у Євробаченні, але кожного разу їм відмовляли. 11 лютого 2008 Європейська мовна спілка заявила, що Шотландія може стати їх членом, але попри це все одно не зможе взяти участь в Євробаченні, оскільки BBC володіє ексклюзивним правом представляти всю Велику Британію. 25 листопада 2013 уряд Шотландії опублікував «дорожню мапу з незалежності», яка б вступила в дію у випадку позитивного результату на референдумі з незалежності. Цей документ містив плани приєднатись до Європейської мовної спілки та взяти участь в Євробаченні. Але оскільки 18 вересня 2014 шотландці вирішили залишитись частиною Великої Британії, ці плани так і не були втілені в життя.
  • Уельс Уельс — в 1969 році BBC Cymru Wales (уельський підрозділ BBC) запустив телешоу «Cân i Gymru» для відбору учасників для Євробачення, але було вирішено, що прав BBC продовжить делегувати виконавців, які представлятимуть всю країну. Попри це «Cân i Gymru» існує і досі, а його переможці щорічно беруть участь в Панкельтських фестивалях.
  • Туніс Туніс — країна мала взяти участь в Євробаченні 1977, але вона несподівано відмовилась і причини для цього ніколи не були офіційно оголошені, хоча існували чутки, що національний мовник ERTT передумав брати участь в одному конкурсі з Ізраїлем.
  • СРСР СРСР (СРСР на пісенному конкурсі Євробачення) — у 2009 році колишній робітник Міністерства освіти РРФСР Едуард Фомін розповів, що в 1987 році міністр освіти СРСР Георгій Веселов запропонував взяти участь в Євробаченні. Його пропозиція була продиктована політичними мотивами, оскільки перемога СРСР на Євробаченні могла б добре вплинути на відносини із західними країнами. Він навіть запропонував Валерія Леонтьєва як виконавця, але його ідея не була підтримана ані Комуністичною партію, ані особисто Горбачовим[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Union (EBU), European Broadcasting (27 квітня 2018). Admission. www.ebu.ch (англ.). Процитовано 3 березня 2022.
  2. ↑ Eurovision finalists are chosen (en-GB) . 12 травня 2004. Процитовано 3 березня 2022.
  3. ↑ From pariah state to kitsch victory: how a Balkan ballad showed Europe a new Serbia — The Guardian(англ.)
  4. ↑ Serbia-Montenegro has withdrawn from the Eurovision Song Contest following a row over the country's national entry — BBC News(англ.)
  5. ↑ We can confirm that @KhabarTV was confirmed as an EBU Associate at our recent General Assembly — ЄМС в Twitter(англ.)
  6. ↑ No Kazakhstan at Eurovision — The Eurovision Times(англ.)
  7. ↑ Article 3.3 (Active membership criteria) (PDF). European Broadcasting Union.(англ.)
  8. ↑ Liechtenstein: 1 FL TV will not debut in Kyiv; sets its eyes on a future ESC participation — ESCToday(англ.)
  9. ↑ Невероятно! Леонтьев должен был представлять СССР на Евровидение-87! [Архівовано 28 травня 2012 у Wayback Machine.] — nnm.ru(рос.)

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ VRT та RTBF поділяють між собою обов'язки щодо Євробачення
  2. ↑ Федеративна Республіка Югославія брала участь в конкурсі 1992 року як «Югославія»
  3. ↑ Росія-1 та Перший канал поділяють між собою обов'язки щодо Євробачення

Посилання[ред. | ред. код]

  • The story — Офіційний сайт Євробачення
  • History by country — Офіційний сайт Євробачення
  • History by year — Офіційний сайт Євробачення
  • Facts & Trivia — Офіційний сайт Євробачення
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_країн_пісенного_конкурсу_Євробачення&oldid=41542632