Соцреалізм в українській літературі

Соцреалізм в українській літературі — один із періодів у історії української літератури, що припадає здебільшого на 1930—1950-ті роки. Його поява була зумовлена тоталітарним регуляюванням культури в Радянському Союзі. Як наслідок, твори, написані в цей період, є здебільшого заідеологізованими та такими, що відповідають приписам комуністичної влади.

Витоки жанру[ред. | ред. код]

Ще під час «Літературної дискусії» одним із чільних питань для комуністичної влади і митців було питання: що є "пролетарською літературою" і якою вона має бути. Однак станом на кінець 1920-х ця проблема перестала бути предметом дискусії, адже режим почав значно сильніше регулювати культурну сферу.

Поступово влада розформувала будь-які творчі об'єднання і створила централізовану Спілку письменників СРСР під керівництвом Горького. І саме в статуті цієї організації соцреалізм був проголошений основним методом радянської літератури.

Характеристики соцреалізму як стилю[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Вплив на розвиток української літератури[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Перелік творів[ред. | ред. код]

• Загибель ескадри (1933), Платон Кречет (1934)
• Роман міжгір'я (1934)
• Вершники (1935)
• Прапороносці (1946-1948)
• Велика рідня (роман) (1949, 1951)
• Дума про невмирущого (1957)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Валентина Хархун. Соцреалістичний канон в українській літературі: генеза, розвиток, модифікації. Ніжин, 2009. 508 с.
• Уляна Федорів. Соцреалістичний канон в українській літературі: механізми формування та трансформації. Львів, 2016.