Галечко Софія

Софія Галечко;
	Хорунжий (файнріх)
	Софія Галечко
Загальна інформація
Народження	3 травня 1891; м. Новий Сонч, ; (тепер Польща)
Смерть	31 серпня 1918 (27 років); с. Пасічна; ЗУНР; (утоплення)
Громадянство	Австро-Угорщина→ ЗУНР
Національність	українка
Alma Mater	Грацький університет
Псевдо	Зоня
Військова служба
Роки служби	2 вересня 1914-31 серпня 1918
Приналежність	Австро-Угорщина→ ЗУНР
Формування	УСС
Війни / битви	Перша світова війна Бої за гору Маківка;
Командування
	командир чети 4-ї сотні УСС
Нагороди та відзнаки
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)	Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)
	Галечко Софія у Вікісховищі

Софі́я Гале́чко (Ґалє́чко; 3 травня 1891, Новий Сонч, Австро-Угорщина — 31 серпня 1918, с. Пасічна, ЗУНР) — українська громадська діячка та військовичка, хорунжа УСС.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 3 травня 1891 року в місті Новий Сонч (нині Польща) єдиною дитиною ^[1] поштового урядовця і приватної викладачки. У Новому Сончі закінчує народну школу. Навчалась у Самбірській народній гімназії; закінчила філософський факультет університету міста Грац (Австрія). Брала участь в українському молодіжному русі, була членкинею «Пласту». В час навчання була головою гуртка «Рідна школа» та заступницею голови товариства «Січ». Очолює міську громадську організацію «Взаємна поміч», доброчинними послугами якої користувалася українська громада, що проживала в Ґраці.

На початку Першої світової війни добровільно вступила до легіону УСС. З 1914 року була санітаркою, розвідницею, стрільчинею, четаркою. Командувала четою у 4-й сотні УСС Зенона Носковського. Відзначилась під час боїв на Тернопільщині, зокрема 14 вересня 1915 вмілими діями на чолі чети врятувала від поразки курінь. Нагороджена 10 листопада 1914 року «Медаллю за хоробрість». Того ж року підвищена в званні до підхорунжої. Згодом — хорунжа УСС, відзначилася у боях в Карпатах (зима 1914-15) та Бою за гору Маківку, була нагороджена другою срібною «Медаллю за хоробрість»^[2].

Брала активну участь у визвольних змаганнях 1917-1918 рр. У 1917–1918 роках служила в запасній частині — Коші Легіону УСС.

31 серпня 1918 трагічно загинула. За словами Ольги Підвисоцької: купалась у річці Бистриці, потрапила у вир і втопилася у с. Пасічна^[3]. Існує версія, що Софія Галечко покінчила життя самогубством. Похована в урочищі Розтока^[4].

Пам'ять[ред. | ред. код]

У Надвірній щорічно проходить обласний фестиваль повстанської і стрілецької пісні імені Софії Галечко^[5]. Згідно з розпорядженням Представника Президента України від грудня 1993 року її могила віднесена до реєстру місць пам'яті Української революції. В Івано-Франківському міському центрі патріотичного виховання ім. С. Бандери 17 грудня 2013 року була представлена вистава «Софія Галечко» драматичним гуртком «МІФІЯ», за мотива твору Миколи Угрин-Безгрішного «Софія Галечко»^[6].

У Івано-Франківську є Вулиця Софії Галечко.

4 листопада 1990 року на могилі Софії Галечко споруджено пам'ятник: у кам'яній брилі вміщено бронзовий барельєф із зображенням Галечко у військовій формі, зверху хрест, а знизу напис: «Хорунжа УСС Софія Галечко 1891—1918. За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ».

Джерела[ред. | ред. код]

Луговий О. Визначне Жіноцтво України. 251 с. Торонто,1942
Литвин М., Науменко К. Українські січові стрільці. К., 1992.
Дмитерко-Ратич. Зі зброєю в руках: Пам`яті Софії Галечко. "Наше життя", 1958, ч. 10
За волю України: Історичний збірник УСС. 608 с. Нью-Йорк, 1967