Софронов Валерій Миколайович
| Валерій Миколайович Софронов | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Валерій Миколайович Софронов |
| Дата народження | 31 липня 1947 |
| Місце народження | Київ, Україна |
| Дата смерті | 03 травня 2018 |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | Україна |
| Національність | Українець |
| Релігія | Православна |
| Alma mater | 1972р. Київський поліграфічний інститут ім. Івана Федорова |
| Професія | Художник, Кінематографіст, Журналіст, Іконописець, художник-реставратор |
| Кар'єра | 1965-2018 |
| Членство | Національна спілка кінематографістів України, Національна спілка журналістів України |
Валерій Миколайович Софронов народився в 1947 році в Києві в родині льотчика військової та цивільної авіації Миколи Івановича Софронова. У 1962-1972- Художник-постановник на Київській студії телебачення. У 1972— Закінчив Київський поліграфічний інститут імені Івана Федорова. У 1972-1973 служив у лавах Збройоних сил СРСР. У 1969—1972 та 1976—1979— художник-сценограф та художник-постановник в Українськом Республіканськом комітеті по телебаченню і радіомовленню. У 1979—1990 та 1994—1995— художник-декоратор та художник-постановник на Київський кіностудії імені Олександра Довженка та кіностудії «Укртелефільм». 1998— головний художник у Академічному театрі Колесо. У 1974-2018— художник, іконописець, художник-реставратор. Член Національної спілки кінематографістів, Національної спілки журналістів. Помер 03 травня 2018 року у віці 70 років в Києві, де й народився. Був похований 05 травня 2018 на Байковому кладовищі.
- 1980 — «Червоне поле» (художник-декоратор), режисер Василь Ілляшенко
- 1980 — «Мужність (фільм)|Мужність» 7 серій (художник-декоратор), режисер Борис Савченко
- 1982 — «Ярослав Мудрий» (художник-декоратор), режисер Григорій Кохан
- 1983 — Легенда про княгиню Ольгу (художник-постановник), режисер Юрій Іллєнко
- 1984 — «Канкан в Англійському парку» (художник-декоратор), режисер Валеріан Підпалий
- 1985 — «Вклонись до землі» (художник-декоратор), режисер Леонід Осика
- 1985 — «Что написано в книгу життя» (художник-декоратор)
- 1986 — «Міст через життя» (художник-постановник), режисер Олег Гойда
- 1987 — «Суд в Єршовці» (художник-декоратор), режисер Василь Ілляшенко
- 1987 — «Подорож через місто» (художник-декоратор), режисер Андрій Бенкендорф та Микола Засєєв-Руденко
- 1992 — «По-модньому» (художник-постановник), режисер Юрій Некрасов
- 1995 — «Об'єкт "Джей“» (художник-постановник), режисер Володимир Оніщенко
- 1980 — «Син полку» (художник), Житомирський академічний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги
- «Антігона» (художник-декоратор), «Колесо (театр, Київ)»
- «День прильоту ластівки, або поцілунок принцеси» (художник-декоратор), «Колесо (театр, Київ)»
Автор понад 100 художніх робіт, виконаних у жанрах живопису, графіки та натюрморту. У творчому доробку три персональні виставки:
- 1999 (липень)— "Пейзажі Соловецьких островів" «Національний музей історії України»
- Персональна виставка в Будинку kіно
- Персональна виставка в Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе
Автор понад 10 православніх ікон. Автор та розробник ескізів реставрації розпису стін та стель багатьох православних храмів України. Реставратор багатьох ікон та картин.
- 2002-2005 — Автор 3 православніх ікон написаних для Видубицьго монастиря
- Автор настінної ікони написаною у Києво-Печерський Лаврі.
Автор та розробник дизайну фірмового стилю театрів:
[Газета Независимость], №217-218 від 28 липня 1999 року