Сонячне затемнення 11 серпня 1999 року

Загальні параметри затемнення:
Типповне сонячне затемнення[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
гамма (0,5062) Редагувати інформацію у Вікіданих
величина затемнення (1,0286) Редагувати інформацію у Вікіданих
Максимум затемнення:
Тривалість143 s[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце видимості Велика Британія[2],  Франція,  Бельгія,  Люксембург,  Німеччина,  Австрія,  Словенія,  Угорщина,  СРЮ,  Румунія,  Болгарія,  Туреччина,  Сирія,  Ірак,  Іран,  Пакистан і  Індія Редагувати інформацію у Вікіданих
45°04′48″ пн. ш. 24°17′18″ сх. д. / 45.08° пн. ш. 24.2883° сх. д. / 45.08; 24.2883
Ширина смуги, max112,3 км[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Час (UTC): 11 серпня 1999[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посилання
СаросСарос 145 (21)[1] і Сарос 145[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
СеріяСонячні затемнення XX століттяd Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Сонячне затемнення 11 серпня 1999 року у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Повне затемнення у Франції

Повне сонячне затемнення 11 серпня 1999 року[4] відбулося із магнітудою затемнення 1,029. Через високу щільність населення в районах, де проходило затемнення, це було одне з найбільш переглянутих повних сонячних затемнень в історії людства[5], хоча в деяких районах на шляху повного затемнення (переважно в Західній Європі) видимість була погіршена через несприятливі погодні умови. Це було перше повне затемнення, яке можна було побачити Європі з 22 липня 1990 року.

Шлях місячної тіні розпочався в Атлантичному океані, після чого пройшов через південь Великої Британії, північ Франції, Бельгію, Люксембург, південь Німеччини, Австрію, Словенію, Хорватію, Угорщину та північ колишньої Югославії (Воєводину). Максимум затемнення був об 11:03 UTC за координатами 45°06′ пн. ш. 24°18′ сх. д. / 45.1° пн. ш. 24.3° сх. д. / 45.1; 24.3 в Румунії[6][7], затемнення продовжилося через Болгарію, Чорне море, Туреччину, північно-східний край Сирії, північний Ірак, Іран, південний Пакистан і Срікакулам в Індії й завершилося в Бенгальській затоці. Часткове затемнення було видно на сході Канади, в Гренландії, Європі, Північній Африці, на Близькому Сході, в Центральній Азії, Південній Азії та Китаї.

У популярній культурі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д https://eclipse.gsfc.nasa.gov/5MCSE/5MCSEcatalog.txt
  2. а б Eclipse latest - South West UK — 1999.
  3. Espenak F. Total Solar Eclipse of 1999 Aug 11: Earth visibility chart and eclipse statisticsNASA Space Science Data Coordinated Archive, Центр космічних польотів імені Ґоддарда, 1966.
  4. 11 August 1999 Total Solar Eclipse. Time and Date (англ.). Процитовано 5 лютого 2025.
  5. Solar show in sky or on the Internet; Eclipse: At dawn tomorrow, Marylanders can catch a glimpse of what will be a spectacular total masking of the sun elsewhere in the world. Baltimore Sun (англ.). 10 серпня 1999.
  6. Stavinschi, Magda (25 листопада 1998). Less than one year up to the Last Total Solar Eclipse of the Millenium. Its Maximum Will Be in Romania. Contributions of the Astronomical Observatory Skalnate Pleso. 28 (3): 279—284. Bibcode:1999CoSka..28..279S.
  7. Stavinschi, Magda (1999). The Maximum of the Total Solar Eclipse Was in Romania. Romanian Astronomical Journal. 9 (2): 109—114. Bibcode:1999RoAJ....9..109S.

Посилання

[ред. | ред. код]