Смертна кара в Естонії
В Естонії остання страта відбулася 11 вересня 1991 року, через місяць після здобуття Естонією незалежності. Останнім засудженим до смертної кари, вирок над яким було виконано, став Рейн Орусте, винний у подвійному вбивстві. На його совісті загалом 18 злочинів. Його було застрелено в потилицю в Батарейній в’язниці.
З 1935 року до 1940 року, коли Естонію було включено до складу Радянського Союзу, особи, засуджені цивільними судами до страти, мали право вибирати спосіб смерті: самогубство (випити отруту) або повішення. Ця процедура так описана в Кримінально-процесуальному кодексі, що набрав чинності з 1 лютого 1935 року: "За одну годину до запланованого часу виконання вироку, засудженого до страти відводять до камери смертників, де державний обвинувач читає смертний вирок і запитує засудженого, чи він хоче покінчити життя самогубством. У разі ствердної відповіді прокурор передає засудженому склянку з отрутою, яка була визначена Національною радою з охорони здоров’я. Якщо засуджений не прийме отруту протягом п’яти хвилин, його мають повішати".[1] Військові страти передбачали розстріл у виконанні вісьмох осіб.
Смертну кару було повністю скасовано в Естонії 18 березня 1998 року, коли був підписаний Протокол № 6 до ЄКПЛ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ESTONIA: Authorized Suicides. Time. 5 листопада 1934. Архів оригіналу за 13 серпня 2013. Процитовано 14 квітня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
http://trove.nla.gov.au/ndp/del/article/2311219
 | Це незавершена стаття про Естонію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |