Скляренко Галина Яківна

Скляренко Галина Яківна
Народилася 26 березня 1955(1955-03-26) (69 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Національність українці
Діяльність мистецтвознавиця
Alma mater Київський державний художній інститут (1977)
Галузь мистецтвознавство[1]
Заклад Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України
Науковий ступінь кандидат мистецтвознавства
Членство Спілка радянських художників України

Галина Яківна Скляре́нко (нар. 26 березня 1955(19550326), Київ) — український мистецтвознавець. Член Національної спілки художників України. Кандидат мистецтвознавства.

Біографія[ред. | ред. код]

1977 року закінчила Київський державний художній інститут (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Педагоги з фаху — Г. Заварова, А. Ревенко.

Працює у відділі образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України (від 1980 року).

1998-2005 – член бюро секції критики КОНСХУ. 

Нагороджена: премія молодих вчених НАНУ ( 1985),  премія НСХУ по критиці ( 1989), премія ІМФЕ ім.М.Рильського НАНУ за кращу роботу року ( 1990), Перша премія конкурсу журналу «Образотворче мистецтво» - « Мистецтвознавець-2008». 1998-2003 – член наглядової ради Центру сучасного мистецтва при Києво-Могилянській Академії

Автор монографій:

  • (рос.) «Художник і місто» (Київ: Наукова думка, 1990);
  • «Яким Левич: живопис на перехресті часу» (Київ: Дух і літера, 2002;
  • «На берегах. Нотатки до українського мистецтва ХХ століття» (Київ: Софія, 2007).
  • (рос.) Галина Скляренко / Аким Левич. Вопросы без ответов.(Київ, Софія, 2005.)
  • «Сучасне мистецтво України. Портрети художників» (Київ, Huss, 2015, перевидання – 2018 , 2019, 2020),
  • «Українські художники з відлиги до перебудови» у 2-х книгах (Київ, Huss, 2020),
  • «Нова українська скульптура» (Київ, Huss, 2021).

Автор вступних статей до альбомів про творчість художників Зіновія Толкачова, Олександра Дубовика, Олександра Бородая, Сергія Якутовича, Аркадії Оленської-Петришин та ін., а саме: «Олександр Бабак. Олександр Бородай» (1992);  «Олег Пінчук. Скульптура» (1996);  «Олександр Дубовик» (1996),  «Микола Білик» (1997); каталогу норвезько-української виставки сучасного мистецтва «Пер Гюнт» (Трондхейм, 1997);  « Інтервали» (2000);  «Бренд «Українське» (2002);  « Христина Оленська. Живопис. Скульптура» (Київ, Нью-Йорк, 2002);  «Мистецтво України. 1991-2003» (Київ, 2003);  «Юрій Луцкевич» (Київ, 2004);  «Зіновій Толкачов. Твори з музейних та приватних збірок» (Київ, 2005);  « Олександр Дубовик» (Київ, 2006);  «Георгій Колосовський. Живопис» (Київ, 2006); «Ганна Криволап. Живопис. Альбом» (Київ, 2006);  «Іван Кавалерідзе: життя і творчість» (Київ, 2007); «Диалог с экраном. Рисунки с телевизора художника Акима Левича.» (Київ, 2007);  «Сергій Якутович. Абсолютний слух часу.  Альбом» (Київ, 2008); «Тиберій Сільваші. Каталог.»(Київ, 2008); «Олександр Бабак.» (Київ, 2008); «Олег Тістол. Ю.Бе.Ка.» (Київ, 2008);  «Воля к безмерному: опыт постижения метафизического. Ukrainian Art Today. Kiev-Paris. Альбом.» (Київ, 2008); «Віктор Кудін. Карикатури. Альбом.» (Київ, 2008); «Українська нова хвиля. Друга половина 1980-х-початок 1990-х років. Каталог виставки. НХМУ.» (Київ, 2009);  «Олег Тистол. «Худфонд». Каталог выставки.-М., 2009».

Авторка статей у журналах «Terra Incognita» «Образотворче мистецтво» та ін.; «Матеріали до історії: Монументально-декоративне мистецтво України другої половини ХХ століття». [2]

Кураторська діяльність: «Українське мал.-art-ство 1960-1980-х р.р. Три покоління українського живопису» ( разом з О.Кузьянцем, Київ-Оденсе,1990);  куратор виставки живопису О.Агафонова, Г.Григор'євої, Я.Левича (1992, НХМУ),  виставкового проекту « Діалоги» ( разом з Валерієм Сахаруком) –  2002- 2004 р: виставки” “Гавриленко / Сухоліт (малюнок)”, “ Глущенко /Сільваші ( живопис)”, “Тістол / Маценко. Болотяна Лукроза (фотографія)”, “ Малевич / Тетянич. Полетіли ( фотографія, тексти, інсталяції)”.- галереї “Аліпій” та “К- 11”; куратор виставки: “Леонід Козлов. Скульптура, живопис, графіка”. (Республіканський будинок художника, Київ, квітень 2003), виставки: «Міф. Українське бароко» (разом з О.Баршиновою, Київ, 2012,  Національний художній музей України); «Орієнтація на місцевості »(Київ, НХМУ, 2013); «У нашім раї» ( разом з В.Сахаруком, Київ, Інститут проблем сучасного мистецтва,  2014 , Лондон, галерея Саатчі, 2014); «Інша історія: мистецтво Києва від відлиги до перебудови» (Київ, НХМУ, 2016 ); «Переведи мене через майдан» (Київ, ІПСМ, 2017);  куратор ряду персональних виставок українських художників .

Педагогічна діяльність: 1992-1995 читала курси лекцій  з сучасного мистецтва  на мистецтвознавчому факультеті НАМА, 1997 – архітектурному факультеті Національного університету будівництва та архітектури, 2006-2007 – на мистецтвознавчому факультеті ДАКККіМ.

Одна з перших дослідниць складних етапів в історії українського мистецтва 20го століття.

Г.Скляренко відслідковує авторські версії проявів перформансу, концептуального мистецтва в Україні, аналізує особливості виникнення цього спрямування у вітчизняному контексті, порівнюючи його з західним та російським художнім досвідом. Матеріалом для аналізу стала творчість художників В. Бахчаняна, Б. Михайлова, Ф. Тетянича, А. Степаненко, Л. Войцехова, С. Ануфрієва, А. Кахідзе та ін.[3].

Була номінована на Державну Шевченківську премії 2022 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Czech National Authority Database
  2. ↑ http://ukrainianmosaic.org/media/uploads/text/Stynopis_G._Sklyarenko_MDArt_Stinopis_Galina_Sklyarenko_MDArt.pdf
  3. ↑ Галина Скляренко . «Пунктир концептуалізму» . До картини українського мистецтва другої половини ХХ сторіччя.Сучасне мистецтво. К.: ІПСМУ. 2010, вип.7, ст. 209-230]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Скляренко Галина Яківна // Довідник Національної спілки художників України. — К.: Національна спілка художників України, 2005. — С. 245.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скляренко_Галина_Яківна&oldid=41665628