Синиця (Уманський район)
| село Синиця | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Уманський район |
| Громада | Паланська сільська громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | XVII століття |
| Населення | ▼ 749 (01.01.2024)[1] |
| Площа | 4,367 км²[2] |
| Поштовий індекс | 20050 |
| Телефонний код | +380 4745 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°41′45″ пн. ш. 30°04′15″ сх. д. / 48.69583° пн. ш. 30.07083° сх. д.Координати: 48°41′45″ пн. ш. 30°04′15″ сх. д. / 48.69583° пн. ш. 30.07083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 241 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 20340, Черкаська обл., Уманський р-н., с. Паланка |
| Сільський голова | Руслан Яремчук |
| Карта | |
  Синиця | |
 Синиця | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Сини́ця — село в Україні, в Паланській сільській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Синиця (притока Південного Бугу) за 17 км на південний захід від міста Умань. Населення становить 749 осіб (станом на 1 січня 2024 р.).
Історія села[ред. | ред. код]
На території села було виявлено залишки поселення трипільської культури, двоє поселень доби пізньої бронзи, дев'ять ранньослов'янських поселень.[3]
Село відоме з 1633 року. У 20-х роках XIX століття село перейшло від Потоцького до володінь Теодора Єловицького. За участь у польському повстанні 1830 року, царський уряд заочно засудив Єловицького до страти. Від'їжджаючи за кордон, Єловицький продав село дідові барона Миколи Корфа.[4] За іншими даними, Синицький маєток Теодора (Федора Степановича) Єловицького у складі сіл Синиця, Кузьмина Гребля і Осітна Уманського повіту, став власністю відставного гвардії полковника барона Йосипа Миколайовича Корфа у 1868 за 222504 крб. сріблом.[5]
За часів барона у західній частині села був насаджений парк з рідкісних дерев площею 44 гектари.
Прихід радянської влади[ред. | ред. код]
Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 128 мешканців села.[6]
Друга світова війна[ред. | ред. код]
В роки війни 350 жителів села пішли на фронт, з них 168 загинули, 128 нагороджені орденами і медалями.
Сучасність[ред. | ред. код]
В селі є школа 1-3 ступенів, ФАП, дитячий садок, 4 магазини, підприємство яке спеціалізується на м'ясо-молочному тваринництві та вирощувані зернових культур. Кількість дворів — 516.[4]
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення становило 918 осіб.
Мовний склад[ред. | ред. код]
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 891 | 97,06 % |
| Російська | 12 | 1,31 % |
| Інше | 15 | 1,63 % |
| Разом | 918 | 100,00 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Яковенко Петро Максимович — український художник. Член НСХУ
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Паспорт Паланської сільскої громади. Процитовано 9 березня 2024.
- ↑ Паспорт Паланської сільскої громади. Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ Доісторична Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 28 листопада 2019.
- ↑ а б Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua. Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ https://sites.google.com/view/sinytskiypark/главная
- ↑ Голодомор 1932-33 років на Черкащині. Портал Черкаської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 7 червня 2013.
Джерела[ред. | ред. код]
- Sinica, powiat humański // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 618. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Синиця [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||
