Симон Дракул
| Симон Дракул | |
|---|---|
 | |
| Народився | 24 вересня 1930 Лазарополеd, Маврово і Ростуша, Північна Македонія |
| Помер | 11 січня 1999 (68 років) або 10 січня 1999[1] (68 років) Скоп'є, Північна Македонія |
| Країна |  Північна Македонія[2] |
| Діяльність | письменник, історик, перекладач, сценарист |
| Alma mater | Університет св. Кирила і Мефодія |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Знання мов | македонська[3][4] |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0237042 |
Симо́н Дра́кул (мак. Симон Дракул; 24 вересня 1930, с. Лазарополе, община Маврово і Ростуша, Королівство Югославія, тепер Північна Македонія — 11 січня 1999, м. Скоп'є, Македонія) — македонський письменник, драматург, перекладач, сценарист і історик.
З біографії[ред. | ред. код]
Симон Дракул народився 24 вересня 1930 року в селі Лазарополе.
Закінчив філософський факультет Скопського університету. Доктор філософії.
Працював у скопських газетах «Молодий борець» („Млад борец“) та «Нова Македонія» („Нова Македония“), також у видавничому домі „Кочо Рацин“ та драматичним режисером у Македонському національному театрі; був членом редколегії часопису «Сучасність» („Современост“, Скоп'є).
Симон Дракул працював науковим керівником Інституту національної історії Македонії в Скоп'є.
Прозаїк був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1953 року.
Помер 11 січня 1999 року в столиці вже незалежної македонської держави місті Скоп'є.
Творчість і визнання[ред. | ред. код]
С. Дракул почав друкуватися відразу після закінчення університету — відомий своїми оповіданнями, історичними розвідками; працював також у жанрі драматургії та в галузі художнього перекладу[5].
Бібліографія:
- «Гори і далі» („Планините и далечините“,оповідання, 1953);
- «Вир» („Витли во поројот, оповідання, 1956);
- «І зорі падають самі» („И звездите паѓаат сами“, роман, 1957);
- «Біла долина» („Белата долина“, роман, 1962);
- «До перемоги і після неї» („До победата и след нея“, сценарій, 1966);
- «Бунт» („Буни“, триптих: повість, роман, драма, 1980);
- „Распаќа“ (оповідання, 1985);
- «Архімандрит Анатолій Зографський» („Архимандрит Анатолиј Зографски“, монографія, 1988);
- «Або смерть» („Или смрт“, тетралогиі: „Глужд“, „Јас Георги Николов Делчев“, „Полноќна чета“, „Кобно место“, 1989);
- «Спраглий місяць» („Жедна месечина“, роман, 1997);
- «Апостол воєвода» („Апостол војвода“, монодрама, 1998).
Українською мовою оповідання Симона Дракула «З чужини» переклав Андрій Лисенко (увійшло до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).
Симон Дракул за свою літературну творчість має премії: „Рациново признание“[6] та „Кирил Пејчиновиќ“.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #115306938 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/37364579
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 356.
- ↑ Македонски писатели, Друштво на писатели на Македонија, Скопје, 2004, стр. 81.
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Симон Дракул |
- Македонски писатели, Друштво на писатели на Македонија, Скопје, 2004, стр. 81. (мак.)
- Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 356.
|
