Симиренко Володимир Левкович

Симиренко Володимир Левкович
Народився29 грудня 1891(1891-12-29) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мліїв, район імені Г. І. Петровського, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 вересня 1938(1938-09-18) (46 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Курськ, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьнауковець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГімназія Готліба Валькера
Київський політехнічний інститут імператора Олександра IId (1915) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьпомологія, селекція плодових культур
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
БатькоСимиренко Левко Платонович Редагувати інформацію у Вікіданих

Володи́мир Левко́вич Симире́нко (29 грудня 1891, с. Мліїв, нині Городищенський район, Черкаська область — 1718 вересня 1938, Курськ, Російська РФСР) — український помолог і селекціонер плодових культур в Україні, один із перших агроекологів та розробників дослідницької справи методології сучасного садівництва. Професор Київського політехнічного інституту, Уманського і Полтавського сільськогосподарських інститутів.

Жертва сталінських репресій.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 29 грудня 1891 року в с. Млієві, нині Городищенський район, Черкаська область, Україна (тоді Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія) в сім'ї українського вченого-помолога Левка Симеренка. Онук Платона Симиренка, правнук Федора Симиренка.[1]

19041910 — навчався в 7-й Київській гімназії.[2]

З юнацьких років працював з батьком у саду та помологічному розсаднику в Млієві.[3]

Під час Першої світової війни опікувався організацією та постачанням солдатських крамниць у Союзі земств і міст.[1]

Після закінчення (1918) сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту працював у відділі садівництва Міністерства земельних справ УНР.[1]

1920 — очолив секцію садівництва та городництва Всеукраїнського сільськогосподарського комітету. На його пропозицію, на терені створеного батьком помологічного розплідника було засновано Мліївську садово-городню дослідну станцію та Центральний державний плодовий розсадник України. Директором цих установ призначили В. Симиренка (19211930 роки).

Довгий час очолював створену в 1923 році Всеукраїнську помологічну комісію при Наркомземі УРСР (тепер Державна комісія для сортовипробування плодових, ягідних культур і винограду), що функціювала на науковому підґрунті Мліївської дослідної станції садівництва.[1]

У 19301933 роках — організатор і директор Всесоюзного науково-дослідного інституту південних плодових і ягідних культур у Китаєві (передмістя Києва; нині Український науково-дослідний інститут садівництва).[1]

Володимир Симиренко на поштовій марці 1996 року (у центрі).

У 1920–1930-х роках викладав у Київському політехнічному інституті та Полтавському сільськогосподарському інституті.[4] У 19321933 роках — професор Уманського сільськогосподарського інституту.[2]

8 січня 1933 — заарештований.[1] У квітні 1933 засуджений до розстрілу за участь у «антирадянській шкідницькій організації» з заміною ув'язненням у терміном на 10 років.[5] 4 травня 1936 р. строк ув'язнення було зменшено до 5 років.[3]

Листопад 1933 — кінець грудня 1937 року — перебував у Херсонській виправно-трудовій колонії.[5]

У грудні 1937 року був достроково звільнений з колонії з формулюванням «за чесну працю і високі показники діяльності»[1][6].

Після звільнення одразу поїхав до Москви у пошуках справедливості та підтримки друзів та однодумців. В москві на Курському вокзалі знову був заарештований, слідство тривало 10 місяців[5], складу злочину виявлено не було.[3]

Симиренко був направлений у розпорядження тресту «Держплодорозсадник», його призначили агрономом в Обоянському розсаднику у Курській області.[3]

30 березня 1938 року — заарештований втретє.[1] Був звинувачений в організації контрреволюційної групи, яка ставила за мету повалення радянської влади і займалася шкідництвом та диверсіями на користь іноземних держав.[5]

Постановою генерального прокурора НКВС СРСР від 2 вересня 1938 року засуджений до страти через розстріл. Присуд виконано в ніч з 17 на 18 вересня 1938 року. Місцем поховання Симиренка вважають урочище «Солянка» в міській зоні Курська.[5] Разом з В. Симиренко зазнали репресій його колеги, зокрема, М. А. Гроссгейм.

Дружині і дітям Симиренка вдалося емігрувати до Канади.[7]

Реабілітований посмертно в грудні 1957 року. Відомо, що за життя вчений не був ані шпигуном, ані контрреволюціонером, ані змовником. Натомість він наважився запропонувати альтернативні шляхи розвитку садівництва, які йшли в розріз з думкою тодішньої влади і особисто Сталіна.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Автор численних наукових і науково-популярних праць і статей з помології, серед інших зразкових підручників: «Садовий розсадник» (1929 рік), «Плодові сортименти України» (1930), «Часткове сортознавство плодових культур» (1932; 1242 сторінок машинопису; в рукописі).

По Першій світовій війні й революції був реконструктором садівництва в Україні; в його розсадниках було близько 40 000 гібридів плодових дерев і ягідних кущів (1928 рік).

Організував ряд середніх і вищих навчальних закладів і науково-дослідних інститутів садівництва, редагував садівничі журнали. У своїх працях Симиренко підкреслював, що садівництво треба розвивати насамперед на основі місцевих сортів, у другу чергу — на акліматизації привізних, а далі вже на розведенні нових різновидностей. У цьому та у поглядах на спадковість він розходився з офіційним в СРСР вченням і практикою російського генетика Івана Мічуріна.

Розробив систему поділу Всесоюзного науково-дослідного інституту садівництва на станції і повномасштабний план розвитку галузі по всьому Радянському Союзу. 14 липня 1930 року на зборах Президії Академії сільськогосподарських наук під керівництвом Миколи Вавілова, цей план був схвалений.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Вулиця Володимира Симиренка є у містах Нікополь, Миколаїв.

Меморіальна дошка Симиренку В. Л. на вулиці Михайла Коцюбинського у Києві

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и СИМИРЕНКО ВОЛОДИМИР ЛЕВКОВИЧ. resource.history.org.ua. Процитовано 4 січня 2024.
  2. а б Симиренко Володимир Левкович - Кафедра плодівництва і виноградарства. plodo.udau.edu.ua. Процитовано 4 січня 2024.
  3. а б в г Симиренко Володимир Левкович (1891-1938): з нагоди 130-річчя від дня народження | Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.nbuv.gov.ua. Процитовано 4 січня 2024.
  4. УІНП. 1891- народився Володимир Симиренко, селекціонер. УІНП (укр.). Процитовано 4 січня 2024.
  5. а б в г д Як нквд ссср “загубив” Володимира Симиренка. Історична правда. Процитовано 4 січня 2024.
  6. Симиренко Володимир Львович | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
  7. Володимир Симиренко – гордість українського садівництва. Наукова бібліотека (укр.). 29 грудня 2021. Процитовано 4 січня 2024.