Силін Анатолій Юрійович
| Анатолій Юрійович Силін | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Ротмістр Полковник | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 27 жовтня 1880 м. Старокостянтинів, Хмельницька область | ||||
| Смерть | 21 листопада 1960 (80 років) ФРН | ||||
| Громадянство | .svg){kind=small} УНР | ||||
| Військова служба | |||||
| Приналежність | УНР | ||||
| Вид ЗС |  Армія УНР | ||||
| Війни / битви | Перша Світова війна Українсько-радянська війна | ||||
| Командування | |||||
| начальник штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР | |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Анато́лій Ю́рійович Си́лін (27 жовтня 1880, Старокостянтинів — 21 листопада 1960) — полковник Армії УНР. Старший брат підполковника Армії УНР Володимира Силіна.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив із родини військового. Закінчив Орловський кадетський корпус, 1902 року — Костянтинівське артилерійське училище, вийшов звідти підпоручиком до 6-ї кінно-артилерійської батареї 3-го кінно-артилерійського дивізіону. 1910 року закінчив за другим розрядом два курси Миколаївської академії Генерального штабу, повернувся до батареї. Від 6 вересня 1911 року — старший ад'ютант штабу 3-ї кавалерійської дивізії.
Учасник Першої світової війни. 20 березня 1915 року повернувся до 6-ї кінно-артилерійської батареї. 30 жовтня 1915 року за власним бажанням перевівся до 3-го уланського Смоленського полку. Від 12 листопада 1915 року — командир 5-го ескадрону цього полку. Від 4 січня 1916 року — ротмістр.
1917 року виконував обов'язки начальника штабу 3-ї кавалерійської дивізії. Від січня 1919 року — начальник розвідного відділу Корпусу Січових Стрільців Дієвої армії УНР.
У лютому 1919 року призначено начальником оперативного відділу штабу Східного фронту Дієвої армії УНР. У березні — травні 1919 року був начальник штабу VIII коша Дієвої армії УНР. Від 16 травня 1919 року був командиром 8-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР, а від 11 червня 1919 року — начальником штабу цієї дивізії.
Від листопада 1919 року служив у Збройних Силах Півдня Росії, з частинами яких навесні 1920 року прибув до Польщі, де знову вступив до української армії. Від червня 1920 року — начальник штабу 8-ї стрілецької бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР, а від 23 листопада 1920 року — помічник командира 3-го кінного полку цієї дивізії. Від 30 червня 1921 року — начальник штабу Окремої кінної дивізії Армії УНР.
Член ревізійної комісії Українського військово-історичного товариства у Польщі.
Від 1944 року жив на еміграції у Західній Німеччині, був головою товариського суду Союзу українських вояків.
Література[ред. | ред. код]
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- Тарнавський А. Історія 4-го Запорізького імені полковника Богуна полку // Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1931. — Число 6. — С. 20.
- Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 215.
- Савченко В. Український рух у російських частинах // 3а Державність. — Збірник 4. — Каліш, 1933. — С. 157.
- Некролог // Вісті братства бувших вояків УД УНА. — Мюнхен. — 1961. — Число 101.
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
