Сильванський Микола Йосипович

Сильванський Микола Йосипович
Основна інформація
Дата народження 5 січня 1916(1916-01-05)
Місце народження Харків, Російська імперія
Дата смерті 6 березня 1985(1985-03-06) (69 років)
Професії піаніст
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Інструменти фортепіано
Заклад Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Мико́ла Йо́сипович Сильва́нський (5 січня 1916, Харків6 березня 1985) — український піаніст, композитор, педагог.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

1944 закінчив Московську консерваторію (вступив 1937, спеціальність — фортепіано). Викладачі: В'ячеслав Андрійович Барабашов (композиція), Яків Володимирович Флієр (фортепіано).

Був солістом Харківської обласної філармонії. 1947—1953 — викладач музичного училища і Харківської консерваторії.

1953—1955 — викладач Київської середньої спеціальної музичної школи-десятирічки імені Миколи Лисенка.

Від 1955 — викладач, від 1963 — доцент кафедри загального та спеціалізованого фортепіано Київської консерваторії. Серед учнів: Сергій Кирилов — художній керівник і головний диригент Ставропольського муніципального камерного оркестру «Кантабіле» (випускник консерваторії 1976 року).

Твори[ред. | ред. код]

Більшість творів композитор написав для дітей. Твори Сільванського часто брали до постановки колективи, що обслуговували дитячу аудиторію. Так, 1985 новостворений Київський академічний музичний театр для дітей та юнацтва дебютував трьома виставами, серед яких був і балет «Хлопчиш-Кибальчиш» Миколи Сільванського.

  • Балети:
    • «Іван — добрий молодець»,
    • «Незвичайний день»,
    • «Хлопчиш-Кибальчиш».
  • Симфонія (1966).
  • Сюїта.
  • Симфонічні казки:
  • «Українське скерцо» для фортепіано й оркестру народних інструментів.
  • П'ять концертів для фортепіано й оркестру.
  • «Піонерський концерт» (з епізодом на тему «Маршу юних піонерів» Кайдан-Дешкіна; видано 1963).
  • Три сонати для фортепіано.
  • «Українська сонатина».
  • «Українські народні пісні в легкому перекладі для фортепіано», Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літаратури УРСР, Київ — 1959
  • Солоспіви.
  • Музика для радіопередач тощо.

Література[ред. | ред. код]

Електронні джерела[ред. | ред. код]