Сигеткьоз
| Сигеткьоз | |
|---|---|
 | |
| Карта  | |
| Географія | |
| 47°52′25″ пн. ш. 17°24′25″ сх. д. / 47.873849000028° пн. ш. 17.40719600002777767° сх. д.Координати: 47°52′25″ пн. ш. 17°24′25″ сх. д. / 47.873849000028° пн. ш. 17.40719600002777767° сх. д. | |
| Акваторія | Дунай |
| Група островів | Q56388493? |
| Площа | 375 км² |
| Країна | |
.svg){kind=small} Угорщина | |
| Адм. одиниця | Дьєр-Мошон-Шопрон |
| Населення | |
  Сигеткьоз Сигеткьоз (Hungary) | |
 | |
 Сигеткьоз у Вікісховищі | |
Сигеткьоз (угор. Szigetköz), також (Малий) Житній острів (Kis-Csallóköz, словац. Malý Žitný ostrov), Малий Шютт[1] (нім. Kleine Schüttinsel) — річковий острів у Північно-Західній Угорщині, на низовині Кішальфельд[2]. Розтягнутий більш ніж на 50 км уздовж кордону зі Словаччиною, навпроти середини словацького Великого Житнього острова[1]. Обмежений Дунаєм та його правобережним рукавом Мошоні-Дуна (Мошонський Дунай), який відгалужується в Чуново та Дунакіліті[en] і впадає біля села Венек[en]. У Мошоні-Дуна біля міста Мошонмадяровар впадає Лейта, а біля міста Дьєр — Раба[3][4][5]. Острів наносний[6], виник з алювію річок Дунай і Раба[2][7]. Площа — 375 км2[7]. Найбільший острів Угорщини[7]. Адміністративно належить до медьє Дьєр-Мошон-Шопрон. У минулому належав до комітатів Мошон і Дьєр Угорського королівства[1].
Популярне місце пішохідного та велосипедного туризму, а Мошоні-Дуна — водного туризму (сплаву на байдарках та каное)[7].
Етимологія[ред. | ред. код]
Складне слово Сигеткьоз складається з угорських слів «сигет» (sziget) — «острів» і «кез» (köz) — «міжріччя». У староугорській мові складне слово з останньою частиною «кез» типологічно входить у дві групи: 1) загальна назва зі значенням «вода» (víz), «річка» (folyó) і «міжріччя», наприклад, Токьоз (Tóköz), Візкьоз (Vízköz), 2) загальна назва цієї води та член «кьоз». Це слово зазвичай застосовують для позначення досить великих просторів, обмежених однією великою і однією маленькою річками, і цей географічний простір носить завжди назву меншої річки, що впадає у велику. До таких слів відноситься Чаллокьоз (Csallóköz), Вагкьоз (Vágköz), Темешкьоз[hu] (Temesköz)[8]. Назва Сигеткьоз буквально означає «острів між»[9].
Флора[ред. | ред. код]
Являє собою типову заплаву з невеликими піщаними пасмами. У Середньовіччі тут переважали заплавні ліси. Нині — переважно сільськогосподарський ландшафт[10]. Відрізняється родючим алювіальним ґрунтом. Однорідні луково-чорноземні ґрунти формуються тут на дренованих піщано-галькових відкладах Дунаю та його правих приток. Особливо сприятливий для землеробства[6] від посівів жита (пшениці)[2]. Овочівництво спеціалізується на вирощуванні капусти та перцю.
Залишки початкової рослинності представлені переважно чагарниками та вербовими лісами (вербняками) у тимчасово затоплюваній частині вздовж Дунаю та листяними лісами у високій частині вздовж Мошоні-Дуна та в районі села Дунасигет[en]. Для листяних лісів характерні дуб звичайний, ясен звичайний, рідше зустрічається вільха сіра. На луках ростуть рослини з триби орхідних підродини орхідних, таких родів як зозулинець, комашник, булатка, а також вужачка. На піщаних пасмах часто зустрічаються невеликі конвалієві діброви[hu], наприклад, біля поселень Райка, Дунакіліті[en], Кімле[en], Гедервар[en], Ашваньраро[en]. В лісах ростуть купина, чистець лісовий, фіалка запашна і горобейниця пурпурово-синя. Тільки в лісі біля Галасі[en] підлісок у стані, близькому до природного[10].
Реліктові заплавні ліси трапляються невеликими ділянками. До них відносяться вербняки біля сіл Маріакальнок[en], Дунакіліті[en], Гедервар[en], Кізбайч[en]. Рідше трапляється вільховий ліс[10].
Водні рослини, болотна та болотно-лукова рослинність поширена в затонах. Серед аерогідатофітів — Ranunculus fluitans, який в Угорщині зустрічається тільки на Сигеткьозі, навпроти Мошонмадяровара на березі Мошоні-Дуна, глечики жовті, плавун щитолистий[10].
Великі очеретяні болота і пов'язані з ними високотравні луки. Реліктові осокові луки рідкісні[10].
Тваринний світ[ред. | ред. код]
Район Сигеткьозу є важливим нерестовищем на угорській ділянці Дунаю[10].
На Сигеткьозі мешкають 206 видів птахів, що становить 57 % пташиної фауни Угорщини. З них 166 видів перебувають під охороною. Гніздяться 134 види[10].
На Сигеткьозі мешкає полівка економка — релікт льодовикового періоду. Зустрічається олень благородний, рідше — козулі, у великій кількості — кабан[10].
Ландшафтний заповідник Сигеткьоз[ред. | ред. код]
1987 року рада медьє Дьєр-Мошон-Шопрон створила ландшафтний заповідник Сигеткьоз[hu] (Szigetközi Tájvédelmi Körzet) площею 9681,7 га, з яких охороняється 1426,6 га.
Охорона була викликана також будівництвом гребель Габчиково — Надьмарош. 1989 року Угорщина призупинила будівництво. Чехословаччина в односторонньому порядку вирішила продовжити будівництво. 1991 року Угорщина заявила про денонсацію договору 1977 року. 1993 року Словаччина та Угорщина звернулися до Міжнародного суду ООН. У ході судового процесу Угорщина заявила, що проєкт призвів би до значного падіння рівня підземних вод у районі Сигеткьоз[11].
Належить до національного парку Фертьйо-Ханшаг[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Шютт, острова // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Кишальфёльд // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- ↑ Дьёр // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- ↑ Раба // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- ↑ Аркуш карти L-33-Б.
- ↑ а б Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1949—1958. (рос.)
- ↑ а б в г Сигеткёз — царство дикой природы и подарок Дуная. Visit Hungary. Hungarian Tourism Agency. Процитовано 31 січня 2023.
- ↑ Зимоньи, Иштван. Волжская Болгария и волжский путь // Великий Волжский путь: Материалы круглого стола и Междунар. науч. семинара, 28- 29 авг. 2000 г / отв. ред. Хузин Фаяз Шарипович, НАН Украины. Институт социологии. — Казань : Мастер Лайн, 2001. — С. 125-126.
- ↑ Экономическая география : Топонимика : Сборник статей / Моск. гос. пед. ин-т им. В. И. Ленина. Геогр.-биол. фак. ; П. М. Алампиев, В. А. Витязева, Ф. М. Листенгурт и др. — Москва, 1960. — С. 141.
- ↑ а б в г д е ж и к Szigetközi Tájvédelmi Körzet (угор.). Fertő–Hanság Nemzeti Park. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ Колесниченко С. Г. Международное экологическое право. Спецкурс: учебно-научное пособи. — Бишкек : КРСУ, 2012. — С. 48.
|
